Tsitaadid raamatust «Львiвська гастроль Джимі Хендрікса»
...у кожного книжкового героя десь по світу гуляє стовідсотковий прототип. Це точно! І навпаки! У кожної людини є точне віддзеркалення, що блукає по сторінках якоїсь книжки.
- Колишній світ складався з умовностей, тому і розсипався. Цей світ теж складається з умовностей, тільки з інших! Теж розсиплеться з часом. Найважливіше - охороняти свій власний внутрішній світ од усяких умовностей!
... деякі міста існують тільки для того, щоб хтось мріяв до них потрапити. А мріяти іноді важливіше, ніж їхати...
"...у гімні закодовано щасливе майбутнє нації, але збудеться воно, тільки якщо вся нація його слухатиме. Щодня! І по багато разів!"(від себе: захотілося в це повірити, дуже)
Не можна, щоб лівий каблук стукав по бруківці, як лівий, а правий - як правий! Вони мають звучати як пара. Як закохана в дорогу пара.
Усе має бути за правилами, і всякий рух мусить мати ознаку майбутньої завершеності, як усяке речення, хоч скільки б у нім не було ком, зобов'язане закінчуватися крапкою, трьома крапками або емоційнішим розділовим знаком.
Через відчинену кватирку, окрім прохолодної вогкості, до однокімнатної квартири Тараса залетів іще й дзенькіт недалекого трамвая. Але Тарас солодко спав. Йому снився Жириновський, грубий і рішучий, і говорив чомусь Жириновський уві сні по-українськи, але говорив правильні слова: «Україна має бути від моря і до моря! Ми ще вмочимо українські чоботи в Індійському океані!»
І тут же приснилося Тарасу, що він спить і бачить цього Жириновського уві сні, а сам, у верхньому сні, в начебто більш підконтрольній свідомості оболонці сну, думає про те, що потрібні Україні свої Жириновські, свої, українські до мозку кісток. І нехай вони будуть запеклими демагогами і навіть ідіотами, але служитимуть українському народові вірою і правдою, прищеплюючи йому пильність по відношенню до ворога і доладно пояснюючи саме поняття «ворога вітчизни». Окрім цих думок, щось іще стороннє відносно Жириновського й України було присутнє на недодуманому і недомовленому рівні. Було присутнє і ніби свербіло, вимагаючи уваги, як свербить щойно вкушене комаром місце.