Loe raamatut: «Поза збірками»

Батьківщина

 
«Що це є Батьківщина?» — раз питалась Оля,
а батько радо відповів на це дитині:
 
 
«Знай, Батьківщина — це ріка, що серед поля,
поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,
це в саді нашому дерева, зілля, квіти,
це на ланах пшениця золотокоса,
це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,
це на левадах скошена трава в покосах,
це наші всі пісні і молитви щоденні,
це рідна мова — скарб, якого ти не згубиш,
це небо, синє вдень, а серед ночі темне,
це, моя Олю, все, що ти так щиро любиш».
 

16 і 27 березня 1933

* * *

 
Втомившись жаром, день
обличчя сонця вклав
в дві хмари, як в долоні.
 
 
І сонце нам услід
з хмар дивиться на світ,
немов Христос в іконі.
 

26 липня 1936

Гострим ножем

 
Муза ударила в груди мене
гострим, холодним ножем.
Юність осяяна блиском жене,
кожним осліплена днем.
 
 
Виє вітрами безмежний пустар,
безкрай і вічности тінь.
В творчій гарячці шепочуть уста,
спалені їддю хотінь.
 
 
Знов під ногами палає земля,
серце бичем розпече.
Бачиш: народу твойого цей шлях
різьбить століття мечем.
 
 
Простору вітер додолу нас гне,
гордо навпроти ідем.
Муза ударила в груди мене
Гострим, блискучим ножем.
 

31 січня — 1 лютого 1933

* * *

 
За зорею, що стрілою сяє,
побреду, неначе тінь.
Розгорнулась льодовим розмаєм
синьо-срібна далечінь.
 
 
Зоряна безодня, шлях широкий,
в темряві загасне спів.
Тільки місяць — сторож одинокий
береже моїх слідів.
 

7 і 15 серпня 1933