Loe raamatut: «Дiтям кульбаб. Про життя, про цінності, які в ньому існують. І звичайно ж, про Вітер»

Діка Кара

Font:

перевод книги «Детям одуванчиков» (автор Дика Кара) с русского на украинский язык

Переводчик Людмила Еременко

Переводчик Анатолій Еременко

ISBN 978-5-0055-6559-4

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Надходив вечір.

На зміну денній спекоті непомітно прийшла вечірня прохолода.

Все живе нарешті зітхнуло з полегшенням. Рослини та тварини готувалися до сну. Набридливі мошки відправились на вечірню прогулянку.

А тим часом старий кульбаба вирішив перед сном погомоніти з онучатами-кульбабенятами.

– Стародавні кульбаби казали, що одна з головних цінностей життя – це право самому робити свій вибір та вдалий напрям Вітру. Але ж я кажу вам – що все це умовно. Головна цінність – батьківський листок, що зростає поряд.

Кульбабенята з подивом перезирнулися.

– Діду, чому батьківський листок – це цінність? – спитав онучок.

– Неважливо. Прийде час – самі все зрозумієте! – невдоволено пробурмотів дід. «Н-так, ранувато ще, не доросли» – подумав старий, а вголос вимовив:

– Лягайте спати. Бо вже пізно.

Слова діда засіли у голові кульбабеняти і він ніяк не міг заснути.

– Діду, розкажи, будь-ласка, про що ти казав. Яке це має значення? Тобі ж це нічого не варто? Поділися мудрістю!

– Мудрістю… чи дурістю… – загадково відповів дід, не відкриваючи очей.

– То розкажеш? – не здавався онучок.

– Ну що ж, слухай, – позіхнув кульбаба та неквапливо почав свою розповідь.

На мальовничому схилі гори жили кульбаби. Ці доброзичливі створіння були розпещені чистим повітрям та безмежною материнською турботою Сонця.

Ще у квітні, як тільки зійшов перший сніг, кульбабенята дружно проклюнулися до світла і жили собі в своє задоволення. Ними милувалися звірі, птахи та усілякий подорожній. Вони тягнулися до Сонця, даруючи світу свої чарівні усмішки, щиро радіючи кожному дню.

Tasuta katkend on lõppenud.