Tsitaadid raamatust «Соня»

- А якщо я його люблю? Що робити?

- Люби і роби що хочеш.

-Ніхто нікого не любить за те, що хтось там особливий.

-А за що?

-Просто так.

- Як це - любити когось завжди? - спитала Соня.

- Це чудово!

...це неправда, люди не не люблять гомосексуалістів, люди в їхньому місті, як і люди в цілому світі, можливо, просто взагалі нікого не люблять...

-Це ти не хочеш бути з ним, - казала Етері за сніданком. -Це ти просто хочеш трохи бути ним. Це різні речі. Це все одно би не вийшло.

Всередині в Соні ніби відбувався якийсь порожній, зачинений на реконструкцію басейн, звідки відкачали любов і біль, як голубу хлоровану воду. Їй чомусь здалося, що це набагато гірше, ніж власне переживати любов і біль.

Соня закрила очі і дослухалася до того, що робиться в ній без Луї. Але в ній без Луї не робилося нічого.

Коли він мене торкався - в мені ніби починали плавати суцвіття черешні, сяючий планктон і маленькі медузки.

Але найгірше навіть не це. Більшість людей має стільки власних неприємностей, або, може, приємностей, що їм просто абсолютно по барабану гомосексуалісти. Тобто ви. Так само як і не гомосексуалісти, тобто я, наприклад. Їм просто в принципі все по барабану.

Усе було так добре, як тільки може бути, коли хтось, кому віриш, бере тебе за руку й веде, впевнено, знаючи куди.