В катакомбах
Посвята шановному побратимові А. Кримському
Катакомби коло Рима. В крипті, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно.
Єпископ
Прославмо ж, браття, Господа Христа, що посадив на небі поруч себе замученого брата Харіклея.
Хор
На небі слава Господу Христу,
що визволяє від земних кайданів,
з гріховної темниці нас виводить у царство світла вічного.
Диякон
Амінь.
Єпископ
Наш брат був на землі рабом поганським,
тепер він раб господній, більш нічий.
Неофіт-раб
Господній раб? Хіба ж і там раби?
А ти ж казав: нема раба, ні пава у Царстві Божому!
Єпископ
Се щира правда:
всі рівні перед Богом.
Неофіт-раб
І раби?
Єпископ
Раби Господні, брате, не забудь.
Сказав Христос: ярмо моє солодке, – тягар мій легкий. Розумієш?
Неофіт-раб (після тяжкої задуми)
Ні!..
Не можу. Не збагну я сього слова.
Християнка-рабиня (в раптовому нестямі пророкує)
Уже лежить при дереві сокира!..
«Я посічу його і вергну в пломінь», – сказав Господь!.. Прийди, прийди, прийди,
Ісусе, Сине Божий! Похилилась твоя пшениця, – жде вона серпа… Ох, доки ж, Господи?.. Рахіль ридає,
нема її діток…
(Безладна мова переходить в несамовитий лемент, інші жінки й собі починають голосити, дехто з чоловіків теж не витримує.)
Єпископ (владним, дужим голосом)
Геть, сатано!
Твоєї влади тут немає!
(Підходить до пророчиці, що б’ється в корчах, і кладе їй на голову руку.)
Сестро,
молитва й віра хай тебе рятують від навождення злого духа.
Жінка помалу затихає під його поглядом і безсило схиляється на руки до товаришок, що піддержують її.
Християнка (одна з тих, що піддержують пророчицю. Озивається несмілим голосом)
Отче,
її дитину вчора пан продав якомусь грекові з Коринфа…
Єпископ
Вмовкни!
Великий наш апостол заповідав:
«А жінка серед збору хай мовчить».
Пророчицю тим часом виводять. Мовчання.
Неофіт-раб (підходить до єпископа. Тремтячим від збентеження розпачливо-зважливим голосом)
Прости, але я все ж не розумію,
як може буть якесь ярмо солодким,
а щось важкеє легким.
Єпископ
Брате мій,
коли ти сам по волі шию схилиш в ярмо Христове, солодко се буде твоїй душі; коли ти самохіть на себе хрест візьмеш, невже він буде важким для тебе?
Неофіт-раб
Але нащо маєм ще самохіть у ярма запрягатись та двигати хрести по власній волі,
коли вже й так намучила неволя?
Намулили нам ярма та хрести і шию, й душу, аж терпіть несила!
Я не за тим прийшов до вас у церкву,
щоб ярем та хрестів нових шукати.
Ні, я прийшов сюди шукати волі,
бо сказано ж: ні пана, ні раба.
Єпископ
І сюю волю матимеш ти, брате,
як тільки станеш під ярмо Христове.
Раби господні рівні між собою.
Ти під ярмом шлях світовий пройдеш і в Царство Боже ввійдеш, теє царство,
де вже немає пана, окрім Бога,
а він же нам отець. Твоя гординя була б до сатанинської подібна,
якби ти влади Господа-Отця не хтів признати над собою.
Неофіт-раб
Отче!
Яка вже там в раба гординя тая!
Нехай і так, нехай отець єдиний над нами буде, та коли ж настане те Царство Боже? Де його шукати?
Один з братів казав: воно на небі,
а другий: на землі…
(Дивиться з запитом і палким сподіванням.)
Єпископ
Обидва праві.
Неофіт-раб
Де ж на землі є Царство Боже?
Єпископ
Тут.
Неофіт-раб
У Римі?!
Єпископ
В нашій церкві.
Неофіт-раб
В катакомбах?
Єпископ
Не говори: «ось тут» чи «там воно». Воно є скрізь, де Бог є в людських душах.
Неофіт-раб
Коли ж він буде в душах всіх людей?
Єпископ
Тоді, коли Христос удруге прийде на землю з неба.
Неофіт-раб (смутно)
Брат один казав,
що літ аж тисяча минути мусить від першого до другого пришестя…
Єпископ
Се єресь, брате, бо ніхто не знає ні дня, ні часу…
Неофіт-раб (впадає йому в річ і з радісною надією)
Значить, Царство Боже настати може в кожен день і час?
Єпископ
Запевне так.
Неофіт-раб замислюється і знов смутніє.
Про що гадаєш, брате?
Неофіт-раб
Я думаю… ось ти казав, що тут у нас є Царство Боже… А чому ж у нас тут є патриції, плебеї,
ну, і раби?
(Оглядає все зібрання, декотрі спускають очі в землю.)
Християнин-патрицій (виступає трохи наперед)
Душа твоя, мій брате,
бентежиться даремне. Я – патрицій,
а він – мій раб,
(показує на старого чоловіка)
але се так для світу,
а перед Богом ми брати обоє.