Maht 370 lehekülgi
2010 aasta
Пандем
Raamatust
Дія роману Марини та Сергія Дяченків розгортається в недалекому майбутньому, яке є проекцією людських страхів, очікувань та надій. Кожна людина хоч раз у житті відчувала, що її хтось покликав. Покликав зсередини… Пандем – що воно (він, вона)? Ніхто не знає, звідки він прийшов, ніхто не розуміє, що йому потрібно. Але він є, і є майже повсюди, він розмовляє з людьми. Зсередини. Реальність починає мінятися, в одній лікарні одужали всі безнадійно хворі пацієнти, цивілізація йде по шляху прогресу. Та цей «співрозмовник» починає змінювати світовідчуття людей. Це добре чи погано, і взагалі, що принесе людству прихід Пандема – добро чи зло? Це кожен має вирішувати сам…
Žanrid ja sildid
Тогда я верну тебе твой вопрос: что ты вообще знаешь о человеке? Почему несчастное бездумное существо, живущее от драки к совокуплению, более человек, нежели другое такое же, но счастливое и не опасное для окружающих?
Ким, сказать тебе честно? Когда речь заходит о спокойствии и счастье моего ребёнка, проблема Вселенной, Галактики, внеземного разума теряет приоритет. В моих глазах, по крайней мере.
Биология человека, физиология, психология - все это "заточено" под мир, полный боли.
[О людях...]"К моменту, когда Солнце перестанет обслуживать белковую жизнь в её теперешнем виде, мы с тобой будем всего лишь взглядами, брошенными кем-то через Вселенную…"
Знаєш, яке оптимальне співвідношення людини й смерті? Людині приємно знати, що смерть є, але до неї та її близьких вона відношення не має. У світі без смерті людині нудно. У світі, де смерть всюдисуща, людині страшно
