Lugege ainult LitRes'is

Raamatut ei saa failina alla laadida, kuid seda saab lugeda meie rakenduses või veebis.

Loe raamatut: «Доки сонце зійде — роса очі виїсть»

Font:

ЛИЦЕДІЇ:

О л е к с і й  Д м и т р о в и ч  В о р о н о в, поміщик, капітан в одставці, літ 65.

Н а т а л я  С е м е н і в н а, його жінка.

Б о р и с, син їх.

В л а д и м и р  П е т р о в и ч  Г о р н о в, студент-агроном, приятель Б о р и с а.

А н т о н  З а в а д а, бувший кріпосний.

О к с а н а, його дочка, на 19 році.

М а к с и м  Х в о р т у н а, бувший кріпосний, стрілець і швець.

С т е п а н  К у г у т

                              } парубки

О х р і м

Г о р д і й  П о в а р е н к о, городянський швець.

С к у б к о, писар.

Т е к л я

С о л о м і я}дівчата

К а т р я

П а р у б к и  і  д і в ч а т а.

Діється між 1862 - 1865 роками.

ДІЯ ПЕРША

Вид села. Став, гребля, млин і т. д.

Ява 1

Т е к л я, С о л о м і я, К а т р я і д і в ч а т а.

К а т р я. О сестрички, матіночки, куди ж ми оце забрели? Тут так страшно.

Т е к л я. Тю, навісна! Чи не страмовище! Та осьдечки ж слобода. Сотні ступенів не одійшли від хати, а їй це здається вже за край світа,

С о л о м і я. Воно таки й справді смерком тут небезпечно. А все ти, Текле, - ідем та ідем, а ми за тобою, як вівці за цапом; от їй-богу, що правда. Задля чого ти нас сюди завела?

Т е к л я. Тут буде на греблі диво!

Д і в ч а т а. Яке диво?

К а т р я. Кажуть люди, що у тім млині щоночі мелють.

Т е к л я. Брехня; правда, що мелють, тілько не щоночі, а проти великодня та проти зелених свят. Батько мої самі бачили.

К а т р я. Ох, не розказуй же, сестричко!

Т е к л я. Мої батько бачили і тих, що мелють, бачили своїми очима. Такі, кажуть, чорні-чорні, аж вилискуються, а з очей та з рота полум’я так і палить…

Д і в ч а т а. Годі-бо тобі плескати!

Т е к л я. А ондечки та скеля, біля котрої позаторік чумак утопився.

Д і в ч а т а. Почала вигадувати.

Т е к л я. Я бачила, як його й з води витягали, такий синій! Ходімо, гей, дівчата, аж туда. А глянь, Катре, що то пливе?

С о л о м і я. От таки намоглася полохати! Глянь, Катря аж тремтить.

Т е к л я. Великий мені клопіт.

К а т р я. Бо коли б тобі таке трапилось, як мені

Т е к л я. Що таке, розкажи.

К а т р я. Страшно розказувати. За мною оце проти середи бенеря гналась…

Т е к л я. Чи й справді? Стривай, бесурко, дасться тобі узнаки та бенеря! Давайте скупаємось, дівчата!

Д і в ч а т а. Отакої ще вигадай!

С о л о м і я. Хіба не чула, що тут по захід сонця раз у раз водяник бовтається?

Т е к л я. Я водяника не боюсь.

Д і в ч а т а. Не бійся, та стережися.

Т е к л я. Пхи! Отже навдивовижу вам буду його дратувати.

 
Водяник, водяник,
Дам тобі медяник,
Покажись із води
Аж до півбороди.
 

О х р і м. Ось я зараз!

Дівчата побігли.

Ява 2

Входить О х р і м.

О х р і м. Ач, як дременули урозтіч, неначе ті кози. Тю-тю, навісні! Верніться-бо сюди! Це я, Охрім!

Т е к л я. Чи й справді то ти, Охріме?

О х р і м. Та уже придивись. Водяник же, звісно, з бородою і увесь в куширі.

Т е к л я. Справді, це Охрім.

С о л о м і я. Оце ж нехай тобі всячина, як ти нас налякав. А Катря то мало що не зомліла, от єй-богу, що правда. Заспокойся-бо, це ж Охрім, ось придивись!

К а т р я. Ох, дух мені зовсім забило.

О х р і м. І вигадають же чорт батька зна які виграшки - одна одну полохати.

К а т р я. Це ж все Текля намоглася.

Т е к л я. Навіщо б мені здалося тебе полохати?

О х р і м. Це вже я знаю навіщо.

Т е к л я. Справді? Ох, який же ти догадливий.

О х р і м. Та не поможеться.

К а т р я. Я вже й не знаю, що я тобі, Текле, заподіяла.

О х р і м. Як що? Їй всі дівчата заважають: теперечки ти зо мною стоїш, учора і позавчора теж стояла. Ну, а це їй голки у печінки.

Т е к л я. Ой який же хорошун! Ох, рятуйте, сестрички, бо збожеволію від заздрості!

О х р і м. Ой не регочи, ой не скаженій. (До Катрі). Чого-бо ти й досі тремтиш?

Т е к л я. Приголуб її та міцніше притули до серця, то вона зараз і одійде.

О х р і м. І приголублю, а тобі ж що?

Т е к л я. Аж нічогісінько! Сьогодні пригорнеш її, завтра другу, а там третю.

О х р і м. Що ж то я такий хвойдник чи дурисвіт?

Т е к л я. Розжуй, коли зуби цілі. Утри слини своїй кралі, бо ондечки які сережки попустила через губу.

К а т р я. Сама ти слинява.

О х р і м. Плюнь ти на неї.

Т е к л я. Заплач, тонкослізко. Гляньте, сестрички, яка гарна пара стоїть, мов намальовані. А вона? Вона - як рожа.

О х р і м. Відсахнись ти, сатано! Чого ти в’язнеш до дівчини?

Т е к л я. А вона тобі вінчана, чи як?

О х р і м. Хоч вона мені й не вінчана, а тебе я й без попа поблагословлю сьогодні по потилиці!

Т е к л я. Руки покорчить, ось що!

О х р і м. Тьфу!

Т е к л я. І тобі тьфу!

О х р і м (Катрі). На насіння!

Т е к л я. Дай же й мені.

О х р і м. Під церкву з довгою рукою.

Т е к л я. Ой які ж дорогі гостинці! Аж у печінках мене лоскоче від заздрості!…

Ява 3

С т е п а н. Бач, куди їх лихе занесло! А все це Текля керує! Ото вона за тобою, Охріме, так зорить, певно, постерегла, що ти пішов у Купріянівку, так вже й назустріч тобі вибігла.

О х р і м. Хай вона пропаде, анахтема!

Т е к л я. Може, й зорила, доки дурною була!

О х р і м. А тепер порозумнішала? От і слава богу, що хоч одною дурною менш буде на селі.

Т е к л я. Не печалуйся! Дурний заступив порожнє місце.

О х р і м. Ну й дівчина! Настояще срібне золотце!…

Т е к л я. І я ж кажу, що настояще!

Г о р д і й. Довольно остроумная баришня.

С т е п а н. А чи по знаку, дівчата, вам оця проява?

Д і в ч а т а. Хто ж це?

Т е к л я. А я відразу пізнала: це ж Гордій Поварів.

Г о р д і й. Он і єсть, Гордій Микитович! Я січас только што з города прикатіл з колокольчиком. Моє поштеніе, баришні.

Т е к л я. Благодаримо вас!

Д і в ч а т а. Що? Поштеніє, баришні?

Г о р д і й. А то как же? Ну, мамзелі, когда желаєте по-німецькому. Без привєту, как отвєту бить нельзя. У нас у городі, значить, как зберуться на проминаж, чи, по-вашому, на вулицю, січас один другого за руку: «Моє поштеніє». І з баришнями такой точно хвасон. Ну, у вас на деревні совсєм другой порядок! Так недаром же сказано: «Деревня как деревня, а город как город!»

Т е к л я. Від наших парубків навряд чи діждешся городського звичаю!

О х р і м. Ні, у нас як людині - то і людське, а свині - то і честь свиняча!

Г о р д і й. Позвольте на спор об етіх словах! На какой счот ви ето отдираєте, еті самиї категорії?

С т е п а н. Мели, бісе, чорт тебе второпа!

Д і в ч а т а. Сидів би там з своїми мамзелями у городі.

Г о р д і й. Вот так порадошноє воспитаніє; как поєду в город, в тот же секунд об’ясню всєм кавалерам і баришням, што какая, значит, глупая політика на деревні.

О х р і м. Чого ж це ти притютюрився до нас?

Г о р д і й. Такой я імєл свой каприз, штоб прієхать; желал повидать тятеньку, маменьку і прієхал.

О х р і м. Тут тебе тілько і бракувало.

Г о р д і й. Нєчаво некстаті задаваться, нєчаво наводить тєнь на глянц. Ми, пожалуста, сами с усами, только вот нос не оброс.

С т е п а н. Перестань вже белькотати.

Г о р д і й. Я не белькочу, а перед всяким смєло могу оправдать свой хвантаж. Я превзашол, слава богу, увесь термін по шведському званію, так і у разговорах усякому носа утру, не то што. Может бить, ви сумліваєтесь у моєм значенії, так я хоч січас в заклад об моєм положенії. Я імєю атестат, што можу ботинки на корках і на двойной подошві. Та хоч на американськой, так не іспужаємося! Вгодно, так і бакфорти по новому хвасону. Я не холомидник какой!

С т е п а н. Тебе возом, чи як, зачепили?

Г о р д і й. Я об’явленіє вам роблю, што я не какой-небудь жулик, а мастерной человек, во што! Ви гньоте на то, штоб баришні ваші панімали аба мне напротив і даже с насмєшкой, ну ми тоже можем говорить не по-хуже.

С т е п а н. От розпустив губу!

Г о р д і й. Как ви не панімаєте городського разговору, то я при етом случаї не причиною; вот вам і вся процедурія. От баришні ваші, так я так панімаю, што оні мой разговор можуть об’яснить, правда? І баришні мовчать? Вдивительно. Вот так воспитаніє!

К а т р я. Куди ж нам до городянок рівнятись?

Т е к л я. А, звісно, такій, як ти, то зась! А я так все зрозумію, що вони говорять.

О х р і м. Де ж пак тобі не зрозуміти? Ти якраз городянкам під масть! Вона у нас, Гордію, уміє через губу кашляти!

Г о р д і й. Кажется, Катерино, по батюшці, звиніть на том, не вспомню. Ви вдивительно покрасівелі! І потому, между протчим, позвольте вам рекомендовать меня!

К а т р я. Ох, сестрички, що ж це він знову забелькотав?

О х р і м. Та ну, либонь, ти не в ті взувся!

Г о р д і й. Почему? Пойміте одно только, что я для новознакомства хочу рекомендовать себя.

О х р і м (бере його за шиворот). Та кажу ж бо, що не в ті взувся! Та що це на тобі за одежа?

Г о р д і й. Кажется, понять можно: гедзет, алібо, по-вашому, по-деревенському, допилет. Обнаковенний фасон на городських кавалерах.

О х р і м. А й пристало тобі, як корові сідло! Чепурний, як свиня в дощ!

С т е п а н. Це ж той каптан, що зветься пусти-вирвусь!

Г о р д і й. Не завдавайтесь на мелкіе макарони, бо лапша з карманов сиплеться!

О х р і м. Пам’ятаєте, братці, на Великдень німець ходив по селу з каплями, якраз у такій кацавейці?

Г о р д і й. І што вам на ето дурачество об’явить? Болвани, одно слово, болвани. По-вашому, я должен вдівать свитку або вишивану рубашку? Не доставало іщо дурацький каприз іміть, штоб еті самиє глупості панімать? У нас титул, штоб рубашка з манишкою калінкоровой або ситцева, зонтик в руки і щоблети або бакфорти на рипах. А без етіх документов в хорошую кумпанію не пожалуєте.

О х р і м. А чоботи, а чоботи, тю, дивись! Гляньте, хлопці, на його закаблуки! І як він ніг не повиверта?

Г о р д і й. Тогда только сапог і імєєт свой настоящій титул, когда подбор високий і сточений на нєт, штоб слєд од подбора бил не болєє двухгривенного! Как сапог у подйомі какурат, так вон і імєєт свою надлежащую державу!…

О х р і м. А побіжи, чи здорово заореш носом?

Г о р д і й. Пущай бєгают дураки, но я, кажется, єщо при свойом понятії.

С т е п а н. А що ж, у вас співають парубки, як зберуться на вулицю?

Г о р д і й. Случається, только у нас нєт парубков, а усе кавалери.

П а р у б к и. Ану заспівай якої, може б, ми перейняли.

Г о р д і й. У нас на тверезую ногу не поют.

О х р і м. Ач який, звик до могоричів.

Г о р д і й. Пойдьом в питейний, я сам вас вгощу.

П а р у б к и. Та ну-бо заспівай!…

Г о р д і й. Не поймьотє ви романц! Ну вот вам, напримєр:

 
Сама я розочку садила,
Сама я буду поливать,
Сама я друга полюбила,
Сама я буду вєк страждать!
 

О х р і м. Та це чорт батька зна яка.

П а р у б к и. Ти заспівай нам салдацької.

Г о р д і й. Важна кумерція! Ти їм благородную, а они салдацьку. Вот вже недаром сказано про деревенських хохлов, што мазепи!

О х р і м. Ти-бо не будь тим, що моркву риє!

1-й  п а р у б о к. Коли з тобою по честі, то ти не роби по-песьки.

2-й  п а р у б о к. Гляди, щоб часом не підборкали ми тобі оції кацавейки!

3-й  п а р у б о к. Та й плюндри щоб не тріснули нижче пояса.

С т е п а н. У, вже й розгримались! Ну і чого ви на нього опудились? І не сором вам? Хіба не бачите, що він навіки дурний?

Г о р д і й. Нєт, кажется так, што я не дурак.

С т е п а н. Мовчи, бо битимуть! У нас, брат, по-простому, так оддубасять, що аж пір’я сипатиметься.

Г о р д і й. Ну, пусть я буду дурак, но і ви не вочень вумниє.

С т е п а н. Ану, братця, гайда на вулицю, ходім, дівчата, бо сьогодні вже панича не побачите.

Д і в ч а т а. Він-таки нам і потрібний!

С т е п а н. Та вже нічого, нічого! Другий тиждень, як панич приїхав додому, а вони, сердешні, аж попару не знайдуть.

Т е к л я. Нехай вже Оксана витріща на нього свої баньки.

О х р і м. Отже була дівка як дівка, доки мовчала, а це вже знову чортяка штрикнув у ребро.

Г о р д і й. Вот з паничем так я могу нікоторий порядочний разговор. Надо будєт ему рекомендовать меня.

О х р і м. Навряд, щоб він зайшов в патяки з таким розумним дурнем.

Г о р д і й. Ми знаєм, што знаєм, а я мало внімаю обращенія на ваші глупие анекдоти - вот што! Вот хотєл вас попоштувать настоящим турецьким табаком, а тепер понюхаєте.

О х р і м. Може, коло турецького лежав?

Г о р д і й. Вєрную правду говорю, што турецький настоящий, чесноє слово, восєм копєєк чвертка.

О х р і м. Так дай попробувать!

Г о р д і й. Зачем міня обижаєте і даже дураком називаєте?

О х р і м. Тю, він вже і розгнівався! Дивіться, братці, то ж ми у шутки.

Г о р д і й. Порядошние шутки, што чуть до інтересного шкандалю не дошло.

С т е п а н. Справді, добрий табак! (Курить).

Г о р д і й. А з каково же резонту я буду обманивать? Отже тут і ціна написана.

О х р і м. Дай сюди, я прочитаю.

П а р у б к и. Ти-таки і тямиш?

О х р і м. Мій же дід був грамотний, а батько дрюкований… (Чита). Тисяча вісімсот, зверху старий чорт. В городі Парижі, к Вороновій поближе, сіла собака на вовка, та боялась злізти, бо вовк хотів її з’їсти… Амінь! (Сховав табак).

Г о р д і й. Куди ж ти табак запрятал?

О х р і м. В кишеню. Твоя, може, продерта, а в мене ціла.

Г о р д і й. Вот так мошенство!

Т е к л я. От якби понесли той папір до Оксани, то та б краще прочитала.

С т е п а н. О, та б прочитала! Оксану добре панич навчив грамоти.

Т е к л я. Навчив і до розуму довів. А вона тепер ходе, як та проява, та косою світе!

О х р і м. Вже Оксану вхопила на зубок?

С т е п а н. Гляди, щоб часом тобі не засвітило в очах!

Т е к л я. Овва!

С т е п а н. Не оввакай! Ти плещи про кого іншого, а про Оксану ні писни.

Т е к л я. Я своїми очима бачила, як вона на тім тижні плоскінь вибирала, та все вихилювалася, та за поясницю хапалася.

С т е п а н. Слухай, Текле, я плохий-плохий, ну, як розлютуюсь, то й чорт мені не сват.

Т е к л я. Знаю я, що й тобі Оксана запала в око, через те ти тепер і заступаєшся за неї.

С т е п а н. Про мене… не про мене йшла річ, а це діло не твоєї парафії. А за Оксану я кожному в’язи вкручу!…

П а р у б о к. Ну, кожному, чи не дуже багато буде.

С т е п а н. Я головою за неї одвічаю.

О х р і м. Стривай, Степане, не гарячись! Правда, братику, як олива, наверх сплива. Ти натякаєш, Текле, на те, що, стало бить, Оксана важка? Добре! Адже ж ми, що отут стоїмо, знаємо, що панич вже два роки не приїздив додому.

Т е к л я. Так я запевне знаю, знаю, що…

С т е п а н. Що слід тобі губи побити!… Ну, не ідолка ти?…

Т е к л я. Що ж він - візьме її, чи як?

С т е п а н. Там вже чи поберуться вони, чи ні, інша річ. Ти б подумала хоч би те, що чого б тому паничеві ходити до Оксани серед білого дня, на очах у людей, коли б що, може, було у його на думці.

Г о р д і й. Вот ето так вєрная правда! У нас у городі єжелі єсть какая комерція промеж кавалера з баришнею, так завсігда еті діла позно вноче, потому дньом главноє - амбиція.

С т е п а н. Геть ти під три чорти з своєю амбицією, доки не битий!

Г о р д і й. Вот тебе й порадошний разговор!

С т е п а н. Не лізь! Коли не до тебе п’ють, то не кажи «здоров»!…

О х р і м. А цитьте, либонь, щось гомонить.

Прислухаються.

Так і є! (Дивиться). Ондечки панич вертається з охоти!…

Т е к л я (придивляється). Онде ж і титівський панич з ним, той, що, кажуть, сам собі їсти варе!

О х р і м. Почеши ще язика на паничеві.

Т е к л я. Ба ні ж! Гарні пани настали! Хоч би цей титівський панич: запряже сам конячину та й і їде селом, неначе той паламар, що у піст попідвіконню курей та поросят клянчить!

Г о р д і й. Не может бить! Вот так воспитаніє?…

Т е к л я. А я все ж таки скажу…

С т е п а н. Про Оксану-таки?

О х р і м. Таки стрижене, стрижене? Здається мені, що щось ти це недаром плещеш про других!

С т е п а н. Та ну її к бісу! Ану заводь хто пісню!…

Г о р д і й. Я вам спою по вашому вкусу.

 
Не с послєдніх бил прикащик,
Я спою об ньом расказ.
Бил вон послан за получкой дєнєг,
Точно било єто враз .
 

(Говорить).

 
А ви підхватуйте.
Єни його манять.
Єни його манять:
Пожалуйте, пожалуйте,
Пожалуйте, купець!…
Деякі парубки мугичуть.
 

Г о р д і й (знову).

 
Вдруг іду я тротуваром,
 
Vanusepiirang:
12+
Ilmumiskuupäev Litres'is:
30 august 2016
Objętość:
60 lk 1 illustratsioon
Õiguste omanik:
Public Domain
Audio
Keskmine hinnang 4,9, põhineb 90 hinnangul
Tekst
Keskmine hinnang 4,9, põhineb 341 hinnangul
Audio
Keskmine hinnang 4,5, põhineb 240 hinnangul
Tekst, helivorming on saadaval
Keskmine hinnang 4,7, põhineb 541 hinnangul
Tekst
Keskmine hinnang 4,3, põhineb 290 hinnangul
Tekst, helivorming on saadaval
Keskmine hinnang 4,9, põhineb 1938 hinnangul
Tekst, helivorming on saadaval
Keskmine hinnang 4,7, põhineb 402 hinnangul