Tsitaadid raamatust «Проби. Вибране»

Я дотримуюся тієї думки, що найдостойніша діяльність - це служити громаді і приносити користь багатьом.

Взагалі ж нічого в глупоті не дратує мене так, як те, що вона виявляє куди більше самовдоволення, ніж це з цілковитою підставою міг би робити розум.

Моє міркування про те чи те діло лише злегка зачіпає його, поверхово торкається на підставі першого враження. Що ж до головного й основного, то в цьому я звик покладатися на провидіння.

Протилежні моїм поглядам судження не ображають і не гнітять мене, а тільки збуджують і підстьобують мої розумові сили.

Виставивши напоказ і засудивши свої власні вади, я навчу когось опасатися їх

Наука, яка не змогла проникнути до нас у душу, зосталася на кінчику язика

Для всякого, хто вміє ґрунтовно промацати свої можливості і повною мірою використати їх, роздуми - могутній і повноцінний спосіб самопізнання.

Не слід раз і назавше приліплятися до своїх звичаїв і нахилів. Найголовніша із наших здібностей - це уміння пристосовуватися до найрозмаїтіших звичаїв. Неухильно притримуватися своєю охотою або через конечність одного й того самого способу життя - означає існувати, а не жити. Кращі душі - ті, в яких більше гнучкості і розмаїття.

Слід любити помірність саму по собі і з пошани до Бога, який нам заповідав її, слід любити чистоту.

Цінність душі полягає не в тому, щоб високо возноситися, а щоб бути статечною. Її велич розкривається не у великому, а в повсякденному.