Loe raamatut: «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми»
Мені теща родина – вона жінку родила!
Ну хто не скаже вам хоч дещо
На тему – про сварливу тещу?
Та забувають оповідачі оті,
Що різні тещі є і різні є зяті.
Любомир Дмитерко
Сімейні звання
ДЛЯ ДРУЖИНИ:
свекор – батько чоловіка,
свекруха – мати чоловіка,
дівер – брат чоловіка,
зовиця – сестра чоловіка,
свояк – чоловік зовиці,
своячка – дружина дівера.
ДЛЯ ЧОЛОВІКА:
теща – мати дружини,
тесть – батько дружини,
своячка – сестра дружини,
шурин (шуряк) – брат дружини,
своячка – дружина шурина,
свояк – чоловік сестри дружини.
ДЛЯ БАТЬКІВ, СЕСТРИ І БРАТА:
невістка – дружина сина, братова,
зять – чоловік дочки, чоловік сестри,
сват – батько нареченої, батько зятя,
сваха – мати нареченої, мати невістки.
Стандарт-діалоги
ТЕЩА ЗЯТЬ:
1.
– Коли моїй доні було 17, за нею упадав один дуже перспективний молодий чоловік…
– Так я ж його знаю. Він у моєму відділі нині працює кур'єром. Як він існує на 1500 гривень з дружиною, дітьми і тещею – не уявляю!..
2.
– Коли ми з чоловіком побралися, геть же молодесенькими були, нам батьки взагалі не допомагали…
– А я не хочу, щоб мої діти проходили той шлях, який пройшов я. Я буду їм допомагати, доки матиму сили…
3.
– Мені здається, що пора вже закінчити суботні пивні зустрічі з друзями!
– Та я ж просто даю змогу дружині відпочити від мене. Вона кожної суботи зустрічається з подругами в кав'ярні…
4.
– Ти хоч знаєш, скільки грошей витрачаєш щомісяця на цигарки?
– Це наші улюблені цигарки. Я думаю, що у моєї дружини непоганий смак.
5.
– Ти хоч би раз у житті виправ свої шкарпетки…
– Я роблю це щосуботи…
СВЕКРУХА – НЕВІСТКА:
1.
– Коли мій син був молодший, йому подобались дівчата зовсім іншого типу…
– З віком у нього покращився смак!
2.
– Тобі не здається, що ти довгенько-таки крутишся перед дзеркалом?
– Я маю гарно виглядати, щоб бути достойною такого мужчини, яким є мій чоловік.
3.
– Ти собі вже надцяту сукню купила, а мій син другий рік в одних і тих же черевиках ходить!
– Сукня я взяла на розпродажу за смішні гроші. А чоловікові приглянула такі гарнезні черевики у фірмовому магазині. Але дорогущі… Може, скинемося?
4.
– Щось мій синочок схуд… Може, ти його не годуєш?
– То ж він зарядку робить, скинув кілька кілограмів… Серце не дає про себе знати, у боці не коле…
5.
– Щось ви рідко навідуєтеся, геть про мене забули!
– Це поки що таємниця… Мого любчика скоро підвищать на посаді. Ми зможемо забезпечувати вас усім необхідним.
НЕВІСТЦІ – ТЕ, ЩО НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ СВЕКРУСІ:
– Тепер зрозуміло, чому ваш синочок так рано одружився…
– Ваше тугодумство – це сімейне?
– Я вашому синові служницею не наймалася!
– А моя мама борщ зовсім по-іншому готує…
– Я хатнім господарством ніколи не займалася і ніколи цього робити не буду!
ЗЯТЮ – ТЕ, ЩО НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ ТЕЩІ:
– Дивлюся на вас і думаю, що жінці моїй рано чи пізно доведеться сідати на дієту…
– Я на відміну від вашого чоловіка хоч гроші заробляю!
– У мене нині фінансові проблеми, тож після весілля жити ми будемо у вас…
– Краще вже харчуватися концентрами, аніж їсти те, що готує ваша доня!
– Ось розійдемося ми з вашою дочкою, тоді я вам ці слова пригадаю…
Звідки, чому і як народилася ця книга
Теща – слово тепле, а поняття – священне. Можливо, ніколи би не взявся збирати анекдоти про тещу, складати їх у збірку і видавати друком, якби не один знайомий. Так, добрий знайомий Сидір Приймак. Уколі друзів Приймак відгукується тільки на філософсько-величне – Сид.
Отож, якби не Сид, не було б цієї книги. У більшості чоловіків є (була, буде) теща. У декого за життя – дві, три і більше. У мене теж є теща. Стосунки – добрі, навіть гарні… Але ж Сидір Приймак і його теща – це класика.
Кожна їхня зустріч, кожна розмова – шедевр, достойний камери, пера, глядачів, слухачів. І, повірте, 99,9 % анекдотів з цієї книги – це те, що або сталося, або цілком реально могло бути між Сидом і його тещею.
Любов Сидора Приймака до тещі – і Марії Іванівні (тещі Сида) до зятя всепоглинаюча, всеспопеляюча, всюди проникаюча. Взаємна! Причина для заздрощів! Предмет для калькування! Взірець!
Вершина! Олімп!.. Ця любов така висока, що може у тій тонкій частині вершини, яка зветься піком, різко, секундно, миттєво переходити у ненависть (її ще можна назвати – неприязнь). Таку ж взаємну і палку, як і любов.
Отак і живуть вони, Сидір Приймак (Сид, показовий зять) і Марія Іванівна (Маріванна, еталонна теща) у вічній любові-ненависті. Як вода і вогонь, як тепло і холод. Дякуючи їм і на їхню честь хай побачить світ ця книга. Бо тільки Сид міг такими філософськими «пострілами» прославити свою тещу. Короткими, кількаслівними, але влучними і вартими деяких романів чи повістей.
– Головне – ніколи не заперечувати тещі. Треба дати їй можливість говорити стільки, скільки її душа побажає. І прийде час, коли вона почне сама собі заперечувати…
– Моя заповітна мрія – пограбувати банк і залишити відбитки пальців моєї тещі…
– Найважче чоловікові приховувати свої почуття, коли він прощається з тещею на вокзалі…
– Як казала моя теща, домашні тварини роблять нас добрими, а в скрутну хвилину – ситими…
– У тещі повинно бути два зуби: один – щоб відкривати зятю пиво, а другий – щоб болів…
– Теща вчора п'ятдесят копійок проковтнула! І, здавалося б, дрібниця, а приємно!..
– Я часто прокидаюсь вночі і, захлинаючись від сліз, накриваючи голову мокрою подушкою, думаю – і не можу зрозуміти: за які наші гріхі Господь допустив, що на світ з'явилися Гітлер, Чикатило і моя теща Маріванна…
– Моя жінка народилася у рік Півня, значить, вона – курочка. Я народився у рік Бика, значить я – бугай. А теща народилася у рік Собаки…
– За сорок років роботи в магазині моя теща тільки один раз правильно дала здачу. Коли покупець назвав її «стерво».
– Тещі нові зуби вставив. За «штуку» баксів. Увічлива тепер. Не перечить. Відмовчується…
– От бджоли у мене, ото бджоли! Ще навіть меду не брав, а вони вже кілька разів тещу покусали!
– Я б не сказав, що моя теща така вже огрядна… Хоча з готових речей вона купує тільки хусточки…
– Моя теща зовсім від рук відбилася… А від ніг – не змогла…
– Коли моя теща сказала: «Випий за моє здоров’я!» – я звернув увагу, що у неї таки людський голос…
– Моя теща дуже не любить їздити у поїзді. В неї зуби стукотять. У склянці.
– Моя теща так турбується про здоров'я нашої сім'ї. Вона завжди після всіх допиває мікстуру і доїдає таблетки, примовляючи: «Зайве здоров'я ніколи не завадить»…
– У мене теща така музикальна. її вже втретє збила машина на вулиці Чайковського…
– Природа – то є скульптор. Все, що вона у молодості відсікла від моєї тещі, нині їй повертає…
– Моя теща сіла на дієту і за чотирнадцять днів втратила два тижні…
– Моя теща працює буфетницею в Спілці письменників і усіма силами бореться з п'янством і ожирінням серед літераторів. Вона не доливає горілку і недодає закуску. Дякуючи моїй тещі, письменники отримують набагато менше алкоголю і холестерину. Наша література стає здоровішою!..
– Я теж думав, що куріння не впливає на голос жінки… Я так думав, поки попіл з моєї цигарки не впав на тещин килим…
– Моя теща не марнує роки, які віднімає у себе. Вона додає їх своїм приятелькам…
– За радянських часів моя теща єдина в нашому місті мала дозвіл торгувати з-під прилавка, її зріст – 1 метр 10 сантиметрів…
– Маріванна! Ти фарбуйся як завгодно, молодися скільки завгодно, але ж пам'ятай, що у тебе з донькою дев'ять місяців різниці…
– Десять років кожен день я проводив на горищі, я працював і, накінець, мені вдалося вивести нову породу голубів! Це крилате створіння летить точно до тещі на балкон і там гадить!..
– Інколи я думаю: добре, що моя теща не має атомної бомби!..
– Кожного ранку моя теща мене запитує: «Що б його таке з'їсти, щоб схуднути?»
– Якщо вона вважає, що ви багато їсте і спите, значить, це не ваша мама!
– Після одруження я сказав тещі: «Протопчу я стежку! У вашому домі! Від дивана до холодильника…»
– Вважається, що мудрість приходить з віком. До моєї тещі вік прийшов один…
– Моя теща не викидає пігулки, у яких закінчився термін, вона ними дуже гарно прикрашає торти і тістечка…
– Ех! Виколю собі око, щоб у моєї тещі був одноокий зять!..
Але ж і Марія Іванівна, укохана теща Сида, відповідає йому подібною «дзвінкою монетою».
– Мій зять як літак – на землі від нього ніякої користі!..
– Цей Сидір – дивний хлопець. Коли позичив у мене мішок зерна, я не могла отримати його назад кілька років. А коли видала за нього заміж свою доньку, він готовий повернути її кожного тижня…
– Обіди смакуватимуть твоєму Сидору більше, донечко, якщо їх готувати не часто…
– Я купила цю картину, щоб подарувати зятю на день народження, але потім ми з ним подружилися…
– Мій зять страшенно лінивий! Він навіть встає о п'ятій ранку, щоб довше нічого не робити…
– Медицина досягла значних успіхів! Коли я була молодою, треба було роздягатися, а нині досить показати язик.
– Сидоре, а як правильно казати: Шуман чи Шуберт?…
– І тут зять мені каже, що Англія – це острів… Ну я його зразу ж поставила на місце: «Не може бути, тому що це було б відомо…»
– Моїй доні в житті треба всього чотири тварини: норку на плечі, «ягуара» в гараж, тигра в ліжко і… осла, який би за все це платив!..
– Він їй довго клявся, що не образить, навіть пальцем не зачепить, а потім взяв та й одружився з нею…
– Ти так любив мою доню! Це було прекрасно! Але ж ти з нею одружився і… все зіпсував!..
– От я була красунею! На всю вулицю Київську! Від 5-го до 9-го будинку!
– Якби не твій Сидір, доню, ви були б ідеальною парою!
– Доню, запам'ятай дві ключові фрази. Перша: «Як я тебе люблю!», друга: «Милий, може ти і правий, але…»
– Доню, ніколи з чоловіком не сперечайся, відразу починай плакати…
– Сидоре, ти недолугий! У тебе навіть бутерброд з маслом упаде маргарином униз!..
– Доню, якщо хочеш доброго життя, то вибирай чоловіка уважного, розумного, спокійного… Не роби так, як зробила твоя мати. Не виходь заміж заради грошей…
– Доню, мій день закінчується увечері. А твій вранці…
– Доню, виделка з чотирма зубцями – для гарніру, виделка з трьома зубцями – для м’яса, виделка з двома зубцями – для риби, виделка з одним зубцем – це ніж…
– У мене нема життя із зятем…
– Ти, Сидоре, кажеш, що я для вас тягар… А хто ж мене зробив тещею, як не ти?!
«Дорога мамо, – писала донька, – ти справді прекрасна мати, і я від усього серця бажаю тобі доброго зятя».
Зять побачив у вікно тещу і каже тихо:
– Знову її чорти несуть!
Зайшла теща в хату, а мала Катруся питає:
– Бабусю, я тебе жду і жду!
– Та йшла собі помаленьку…
Катруся здивувалася:
– А тато казав, що тебе чорти несуть.
– Я не кажу, що моя теща погано готує… Але я починаю розуміти, чому мій тесть молиться перед вечерею…
Сімейні анекдоти
Чоловік повинен мати гарну сім'ю, щоб відпочивати від роботи.
І добру тещу, щоб з радістю на ту роботу ходити.
– Ваша теща дуже любить вас.
– Ні, коли б вона мене любила, то не нав'язала б мені на шию своєї дочки.
Теща говорить зятю:
– Ти, Іване, кожного вечора розказуєш моєму онукові нову казку. Але чому у тебе всі казки закінчуються однаково? Ну що це таке: «Вони побралися і жили довго та щасливо, бо наречена була сиротою…»?
Зять показує тещі майбутню квартиру:
– Це зала, це спальня, – прочиняє двері, – а тут буде балкон… Проходьте, мамо, проходьте.
Син:
– Татку, а чому бабуся по городу зиґзаґами бігає?
– Кому бабуся, а кому й теща… Подай, синку, ще набої…
Зять збирається в закордонне відрядження. Теща:
– Купи мені черевики. Підбери, щоб не тісні, щоб скромні і щоб виглядали вишукано!
– Тобто, мамо, ви хочете черевики великі всередині і маленькі зовні?…
Зять на похоронах показово плаче над могилою тещі:
– Ох, мамо, як же ми вас любили… Як нам без вас важко… На кого ви нас покинули… Хоч би ж на хвилиночку ви повернулися…
Над ним якраз пролітала пташка і нагидила на піджак. Він з подивом підняв голову:
– Як, мамо, ви вже тут?!
Помирає теща. Зять сидить поруч. Теща дивиться у вікно:
– Яка осінь гарна!..
Зять:
– Мамо, зосередьтеся на чомусь одному. Не роззирайтеся на всі боки…
– Мамо, як мені довідатися, що насправді про мене думає моя дівчина?
– Одружися з нею!
Теща сидить на дивані. Над її головою висить старовинний масивний годинник. Тільки теща встає – годинник падає.
– Вічно він запізнюється! – чухає потилицю зять.
На вокзалі зять проводжає тещу. Теща:
– Іване, скільки там, голубе, залишилось до мого поїзда?
Зять:
– Одна година сім хвилин тридцять дві секунди.
Вирішила теща перевірити своїх зятів.
Іде старший зять берегом, бачить – теща тоне. Він її врятував. Вранці дивиться – під вікном «Жигулі» стоять і на склі записка: «Дорогому зятю від тещі».
Середульший зять іде берегом, бачить – теща тоне. Врятував. Вранці дивиться у вікно – «Жигулі» стоять і на склі записка: «Дорогому зятю від тещі».
Іде молодший зять берегом, дивиться – теща тоне. Попробував воду – холодна. Та й пішов далі. Вранці дивиться – під вікном «мерседес» і на склі записка: «Дорогому зятю від вдячного тестя!»
Жила сім'я: чоловік, дружина, діти і теща. Якось вночі чоловік пішов на кухню водички попити. Аж там теща плює в каструлю з борщем!
Він:
– Мамо! Ми ж те їмо!
Теща:
– Злі ви! Піду я від вас!
– Ваша теща упала в басейн з крокодилами!
– Ваші крокодили, ви їх і рятуйте.
Перед палацом арабського шейха зупиняється автобус, із нього статечно виходять літні жіночки.
– Втомився я вже від цих туристів! – коментує шейх.
– То не туристи, – шепоче збоку секретар, – то ваші тещі приїхали в гості.
– Пане директор! Я хотів би піти з роботи раніше на похорон своєї тещі…
– Я теж…
– Що таке двояке почуття?
– Це коли бачиш, як твоя теща летить в провалля на твоєму авто!
– Я дам тобі 10 доларів, якщо ти поїдеш на вокзал і зустрінеш мою тещу.
– А якщо вона не приїде?
– Тоді дам 20 доларів!
– Тату, а бабуся точно їхатиме цим поїздом?
– Ти б менше патякав, а швидше розкручував рейки!
Чоловік шукає в коморі пилку, ніяк не може знайти, кричить до жінки:
– Ти не знаєш, де наша стара пилка?
З кухні обзивається теща:
– Якщо я й пилка, то ще не така стара!
– Значить, ви бачили, як злочинець душив вашу тещу?
– Бачив, пане суддя.
– Чому ж ви не прийшли на допомогу?
– Я хотів, але зрозумів, що він сам справиться, і вирішив не втручатися.
– Мою тещу вчора укусив пес!
– Ну і як себе твоя теща почуває?
– Теща нічого… А от пес – здох!
На змаганнях з метання молота один із спортсменів говорить іншому:
– Сьогодні мені треба постаратися, на трибуні сидить моя теща.
– Старайся, не старайся – все одно не докинеш.
Зустрічаються два приятелі, один штовхає візок з двома кольоровими телевізорами.
– Навіщо тобі два телевізори?
– Теща сказала, що півжиття віддасть за кольоровий телевізор!
На прийомі у психоаналітика. Пацієнт:
– Лікарю, вона постійно нас тероризує своїми повчаннями, втручається у наші справи, навчає жити… І замочити б її – так ні ж, бо вона нам гроші дає… Що робити?
– Не переймайтеся ви так, у багатьох конфлікти з тещею…
– Яка теща?! Я про Америку!
Син запитує у батька, чи є різниця між словами «біда» і «катастрофа».
– Коли у мене украли машину, це була біда, але не катастрофа… А якби моя теща, а твоя бабуся, поїхала б у Мінськ, потрапила б там під автобус і загинула… Це катастрофа. Але ж біда в тому, що вона не їздить у Мінськ!
– Чому, коли моя матуся приїздить до нас погостювати, ти ніколи не повезеш її куди-небудь?
– А толку? Вона все одно знайде дорогу назад.
Зять приходить з поліклініки додому і говорить тещі:
– Плюй на спину!
– Ти що, здурів?! – обурюється теща.
– Плюй, тобі кажу! Лікар сказав зміїною отрутою розтиратися. А де я її зараз дістану – зима надворі!
У тюремній камері:
– За що тебе посадили?
– Тещу лікував. У неї кров носом пішла, а я на горло джгут наклав.
Бабуся у захваті розглядає купальний костюм онуки:
– Ох, коли б я в молодості могла носити такий, який би у тебе був дідусь!
Сидить такий собі чоловічок і здригається при кожному шересі. Раптом прямо перед ним з'являється чорт і запитує:
– Хочеш – будь-яке твоє бажання виконаю?
– Граєшся зі мною?
– Ні, я серйозно! Хочеш – твоя теща сконає повільно в жахливих муках?
– Сконає?… Нехай. Але швидко!
Перехожий відступився, щоб пропустити траурну процесію, і запитує чоловіка, який іде за труною:
– Кого хороните?
– Тещу.
– А чому труну боком несуть?
– А коли на спину перевертаємо – хропіти починає.
Дзвінок. Чоловік відкриває двері. На порозі – теща. Він:
– Здрастуйте, мамо. Надовго до нас?
– Та поки не надокучу.
– Що ж так, навіть чаю не поп'єте?
Теща приходить до зятя.
– Оце, тобі зятю, сто тисяч гривень! Крутись, як хочеш, але вибий мені місце для могилки на Байковому кладовищі!
Наступного дня зять приходить до тещі.
– Мамо! Крутись, як хочеш, але завтра похорон!
Чоловік виштовхує літню жінку з балкона восьмого поверху. Знизу інший кричить:
– Що ти робиш?! Облиш жінку!
– Це моя теща.
– Диви, вона ще й пручається!
– Ми в цьому році по одній путівці всією сім'єю відпочили!
– Як то?
– А тещу відправили в санаторій.
Горить будинок. Усі метушаться, гасять. Прибігає господар:
– А вилийте на мене відро води!
Вилили, побіг в дім. Через деякий час вискочив:
– Відро води на мене!
Знову побіг в дім. Вибігає, одяг димиться:
– Ще лийте воду на мене!
– Куди вже? Дах он зараз впаде, речей не врятуєш, сам загинеш!
– Які речі! Там моя теща, а я її перевертаю…
– Щоб моя доня займалась музикою, я подарував їй скрипку. Але, на жаль, це не дало результатів…
– Те ж саме було у мене з тещею, коли я подарував їй дорожню валізу.
Генерал дав наказ збирати гриби, вишикував полк і спрямував у ліс. Раптом із-за кущів голос:
– Товаришу генерал, а мухомори збирати?
– Збирати!
– Так вони ж отруйні!
– Сказано брати! Тещі все одно, що жерти…
Зять зіштовхує наче ненароком тещу з балкона, перехиляється через поручні і кричить:
– Мамо, ви куди?!
– Вчора у мене захворіла дружина, а сьогодні приїхала її мати, щоб доглядати за нею.
– Так… Біда одна не ходить, іншу за собою водить.
Лежить зять на канапі, аж тут до кімнати заходить теща з віником.
– Мамо, ви прибрати чи політати?
Мати говорить доні:
– Коли ж це ти, дівчинко, заміж вийдеш? Мені так не подобається твій Іван, що не можу діждатися, коли вже стану його тещею!
Біля церкви перед вінчанням мати нареченої підходить до жениха, обіймає його і каже:
– Віднині ти маєш не тільки тещу, але і друга…
За хвилину підходить батько нареченої, плеще жениха по плечах:
– З таким «другом» і ворогів не треба!
Чоловік уночі раптом закричав.
– Що з тобою? – запитує дружина.
– Та… відьма приснилася.
– На кого ж вона схожа?
– Та… обличчям на тебе, а ніс – як у твоєї матері…
Теща пригощає сина і зятя:
– Їж, їж, синку, і ти, зятю, смакуй.
Почав зять їсти, а син йому:
– Тебе ж тільки посмакувати припросили, а ти вже їси на весь дух!
Зять захотів поставити могильний пам'ятник своїй тещі. В бюро ритуальних послуг він запитує щось пристойне, але недороге.
– Є одна плита, але на ній вже викарбуване інше ім'я.
– Нічого, моя теща не вміла читати.
Чоловік підходить до міліціонера:
– Заберіть мене, інакше я уб'ю свою тещу!
– А ти убий і мою, а я тобі допоможу, щоб ти менше сидів…
Пішов чоловік до прокурора:
– Заберіть мене, інакше уб'ю свою тещу!
– Убий і мою – менше сидітимеш…
Іде суд. Суддя оголошує вирок:
– За убивство трьох жінок громадянин Іваненко позбавляється волі на шість місяців!
Потім суддя повертається до підсудного:
– А якби й мою убив – звільнили б у залі суду…
Літню жінку добре поганяв пес. Господар виправдовується перед нею:
– Мій боксер дуже милий пес, нікого ніколи не чіпає… Але у вас такі ж парфуми, як у моєї тещі!
Надокучила чоловікові сварлива теща, узяв він простирадло, розрізав посередині, розсунув стіл, накрив тим простирадлом, заліз під стіл, висунув голову в розріз, навкруг шиї намастив курячою кров'ю, язик висолопив і чекає. Заходить теща. Побачила відрізану голову зятя на столі і давай побиватися. А чоловік тим часом вирячив очі на неї та: «Гав!» У тещі миттєвий серцевий напад. Чоловік пояснює в міліції:
– Вона на мене все життя гавкала, а я на неї всього тільки один раз…
Судять боксера за побиття жінки. Суддя:
– Ну от скажіть, підсудний, за що ви побили жінку?
– Яку жінку, це ж моя теща!
– А хіба теща не жінка?
– Взагалі-то, жінка…
– Розкажіть суду, як все сталося?
– Ну, значить, прийшов я, значить, додому. Іду на, цей, на кухню, поїсти, значить. Там теща – жу-жу-жу, жу-жу-жу… А я їм, значить. А теща – жу-жу-жу, жу-жу-жу – все ближче… І тут вона відкрилась!
По вулиці йде брудний чоловічок – все обличчя в сажі. Брудний, але задоволений.
– Ти де так забруднився? – запитують його біля пивного бару.
– Та… я… паровоз цілував…
– Ти що, здурів?
– Та ні! Тещу додому відправив!
На базарі бабця продає яблука. Біля клунка лежить картонка, на якій великими буквами написано «Яблука чорнобильські». Підходить міліціонер:
– Хто ж їх у тебе візьме, село?! Навіщо той напис?
– Хто візьме? Беруть, синку, ще й як беруть! Хто для свекрухи, хто для тещі…
Жінка подає на пошті бланк телеграми: «Вітаю Люсю внуків Настю Ваню святом».
– Ви б могли написати «Вітаю всіх святом», – радять їй.
– Здрастуйте! Як то всіх, якщо я зятя терпіти не можу?!
– Коли загорілася хата, я виніс тещу на руках…
– Так, так… За таких обставин легко втратити голову.
Похорон. Жінка плаче, побивається, а чоловік поруч стоїть мовчки.
– Плач, чоловіче, – штовхає його жінка, – хіба моя мама тобі чужа?
Підійшов чоловік до покійної і заголосив:
– Ой, ненько ж моя, та не рідная, а жінчина мати! Та ви ж було вдвох з дочкою вареники в маслі їсте, а й мені сироваточки дасте! А я ж їм, їм, їм, їм, та й напитися не можу!
– Годі вже, годі, чоловіче, не побивайся так!
У далекій Америці адвокат факсує клієнтові: «Сьогодні вночі померла ваша теща. Що замовити: похорон, кремацію чи бальзамування?»
Клієнт шле факс у відповідь: «Замовте все, не хочу ризикувати».
– Моя теща – ідеальна!
– Не зрозумів?!
– Жоден анекдот про тещу до неї не приклеїш!
– Голубе, що ми подаруємо цього разу моїй мамі на день народження?
– А що ми дарували минулого разу?
– В минулому році ми подарували їй стілець.
– Ну а тепер підведемо до нього електричний струм…
Тато з сином загорають на пляжі, теща тим часом пішла купатися і раптом почала тонути.
– Тату! – кричить хлопчик. – Дивись, бабуся не пливе, а кричить і махає руками!
– Так і ти їй, синку, помахай.
Ідуть чоловік із жінкою попри аптеку.
– Ваню, а що та вивіска означає? – показує жінка на емблему над аптекою.
– А… то твоя мама чай п'є…
– Алло! Це аптека? Зараз до вас прийде моя теща з собакою, дайте їй отрути…
– А ви впевнені, що собака знає дорогу додому?
Чоловік приводить до ветеринара собаку і просить відрізати йому хвіст.
– А навіщо? – дивується лікар.
– Завтра приїздить моя теща, і я не хочу ніяких дружніх жестів.
– Іване, чому не женишся?
– Боюся! Жінка може попастися погана і теща гадюка…
– Не бійся, одружуйся! І жінку можна виправити, і теща буде ангелом…
Через деякий час.
– Ти, я чув, одружився?
– Так.
– Як жінка?
– Виправив.
– А теща?
– Вже стала ангелом.
– А моя ще живе…
Чоловік і жінка йдуть з крематорію, несуть урну з прахом жінчиної мами.
– Поставимо на піаніно. Дочка буде грати, і мамі, і нам усім буде приємно… – міркує вголос жінка.
– Ні! Засиплемо в пісочний годинник – хай ще попрацює!
– Ахмед, звідки синець під оком?
– А-а-а, шуряк підбив…
– Який шуряк, у тебе ж їх немає!
– Ну, шуряк… Жінчин мама.
– Алло, міліція? Я тут з тещею сильно посварився – не знаю як мені й бути!
– Слухайте, у нас і без вас роботи вистачає! Помиріться – та й по всьому!
– Та вже не про те мова! Я думаю: тіло приховати чи з повинною йти?
– Чому ти одружився на сестрі твоєї колишньої дружини?
– Е-е-е… Дві тещі чоловікові на один вік – це занадто!
Бабусю у дверях зустрічає внук:
– Бабо, тебе хтось носить чи ти сама ходиш?
– А то?
– Бо татко каже: «Знову тещу нечистий несе!»
– Як справи? Чого журишся?
– Та з жінкою посварився.
– Що не поділили?
– Тешу! Я пропонував навпіл розділити, а жінка сказала, щоб я їй дав спокій…
За домовиною суне великий натовп чоловіків. А перед домовиною ведуть на мотузці козла. Перехожий запитує:
– А що то за козел? Чи у вас традиція така?
– Традиція! Та цей козел он у того мужика тещу рогами заколов!
– А-а-а… Мужик! Позич козла на тиждень! Або за гроші дай!
– Ти що, сьогодні народився? В чергу ставай! Думаєш, ми тут покійницю проводжаємо?!
– Синку, – каже теща до зятя, – пообіцяй, що не будеш співати на моїх похоронах веселих пісень!
– Та ви що, мамо? Як можна?
– Ні, ти присягай, я тебе знаю! А то не помру!
Ходив, ходив…
– їй-богу, мамо, не буду!.. Але знайте – похорон ви собі зіпсували!
На день народження зятя теща дарує йому дві краватки. Одну з них зять відразу пов'язує на шию.
– Чим же ж тобі друга краватка не сподобалась? – ображено запитує теща.
– Любий, коли ми одружимося, у нас буде троє діточок!
– Звідки ти знаєш?
– А їх твоя майбутня теща нині доглядає…
В магазині електротоварів чоловік запитує у продавця:
– Я шукаю подарунок для тещі, що ви мені порадите?
– Є електропраски, електрочайники, електросамовари, електричні вентилятори…
– Це все не те…
– Вибачте, електричних стільців у нас немає…
– Від чого твоя теща померла?
– Мухоморами отруїлась…
– А чому вона вся в синцях?
– Та ж їсти не хотіла!
Прокинувся вранці малий і плаче. Мама:
– Чому ти плачеш?
– Теща присни-и-и-ла-а-а-сь!!!
– Любий, ти впевнений, що ти хочеш розповісти це моїй мамі? Я боюсь, що це її уб'є!
– Ну що ти, люба? Убити не вб'є. Маю надію, що хоч контузить…
– Іване, твоя теща упала в колодязь!
– Ми все одно з нього не п'ємо.
Теща до зятя:
– Ти де був?
– За хлібом бігав.
– Догнав?
– Пане директоре, відпустіть на сьогодні, тещу хоронити треба!
– Ну, як треба…
Після обіду чоловік з'явився на роботі.
– Ти чого приперся, а хто тещу хоронить буде?
– Та я вже! І пам'ятник поставив!
– ?…
– Я її по пояс в землю закопав і лаком покрив.
Кожної суботи у гості до зятя приїздить теща. Вона привозить із собою булочки з маком, і вони п'ють чай. Теща п'є зелений, а зять – чорний. Потім теща від'їжджає, а зять ставить залишки свого чаю у тепле місце, щоб до наступної суботи він став такого відтінку, який так подобається тещі. А теща приїздить додому, відсипає із старого протигаза вугільний порошок і старанно промиває його від слідів тарганів, щоб до наступного приїзду зробити для зятя його улюблені булочки з маком.
Підходить день народження тещі, зять не знає, що подарувати. А потім придумав – за пристойну суму зарезервував їй місце на шикарному кладовищі. Минає рік, знову у тещі день народження… Цього разу зять про подарунки мовчить. Теща:
– Що ж ти, синку, вже мене й не любиш?
– Та я вас, мамо, дуже люблю. Тільки ж ви мене ображаєте… Так і не скористувалися моїм минулорічним подарунком…
Новий весільний обряд започаткували в селі Великогусівка на Одещині. Там замість нареченої викрадають тещу. 200 гостей, які були на весіллі, отримали задоволення від нового обряду. Тещу, правда, досі ще не знайшли.
Ранок. Дзвінок у двері. Сонний чоловік відчиняє. На порозі – теща з великими валізами. Мовчанка. Потім чоловік повертає голову і кричить в кімнату:
– Марійко! Вставай, допоможи з валізами! Тут мама вже іде!
Василь Іванович повертається з відпустки. Петька:
– Ну, як удома? Відпочив?
– Дякую, добре. Усі живі-здорові. Відпочив.
– Теща як?
– З тещею взагалі чудово вийшло. Вчора картоплю чистила, палець порізала… Довелося пристрелити, щоб не мучилась.
– Чи може бути у фільмі хеппі-енд, якщо в кінці головний герой гине?
– Може. Якщо головний герой – теща.
Теща до зятя:
– Ти вже бачив мужчину, який мене врятував?
– Так, він вже переді мною вибачився…
Теща повчає зятя:
– Якісь ви молоді нині заклопотані, ділові усі. От я була у ваші роки весела і дзвінка, як бубон!
– Ну чому ж – була? Ви й зараз на бубон схожі, бубните, бубните…
– От мені з тещею повезло!
– Невже? Де ж ти відкопав такий скарб?
– Закопав, друже, закопав.
– Петре, що робитимеш цієї суботи? – запитує Іван.
– Йдемо з сином на природу, будемо запускати в небо змія! А ти?
– У мене така ж програма – тещу в аеропорт поїду проводжати.
На кордоні України з Росією, який проходить через велике село, зустрічаються два куми, Іван і Николай. У Николая руки пофарбовані в різні кольори, а в Івана синець під оком.
– Що з тобою, Миколо? – запитує Іван.
– Склероз замучил! Вот левую руку покрасил в лиловый цвет, на букву «Л», а правую – в кофейный.
– А як же ти такі складні слова запам'ятав зі своїм склерозом?
– Да очень просто, теща у меня Лилия Прокофьевна, а этот ужас у меня вбит на уровне подсознания! А у тебя-то, Ванька, откуда синяк под глазом?
– А… Теща хотіла коцюбою по спині дістати, а я, бач, встиг відвернутися…
Дружина запитує у чоловіка:
– Ти, часом, не знаєш, де наша книга «Як прожити 100 років»?
– Я її спалив!
– ?…
– Бо теща хотіла почитати…
– Як англійською мовою сказати «Моя теща не прийде сьогодні на вечерю»?
– Yeah!!!
Дружина:
– Ти ненавидиш усіх моїх родичів!
Чоловік:
– Ну як же?! Наприклад, твою свекруху я люблю набагато сильніше, аніж свою тещу!
Шановний Бен Ладен! Від спор сибірки, які ви прислали в конверті з білим порошком, ледь не померла моя теща. Переконливо прошу вислати що-небудь надійніше.
(3 листа Бен-Ладену).
Йому хотілося стрибати від радощів, але на його плечі лежала тяжка домовина з тещею…
– Як дорого обходиться реклама!
– Ви щось рекламуєте?
– Ні. Але дружина читає, теща читає…
Дружина розмовляє по телефону, кладе слухавку і каже сама до себе:
– Здається, моя мама вже наполовину зійшла з розуму…
Чоловік не відриваючись від газети:
– А-а-а… Значить, вже трохи краще…
– Уявляєш, у всіх на весіллях крадуть наречених, а у мене вкрали тещу!
– Ну!?
– Більше дорогих подарунків не було.
Теща приїхала в гості… Зять кличе сина:
– Пам'ятаєш, ти просив минулого року бубон, а в цьому році хотів дудку? Так ось, завтра ми купимо і бубон, і дудку!
Жінка під час пожежі отримала страшні опіки. Шкіру для пересадки, звичайно, брали у чоловіка. На обличчя – найніжнішу, із гепи. Жінка трохи оклигала, роздивилася на себе у дзеркало і до чоловіка:
– Любий! Я навіть не знаю, як тобі дякувати!
– Не варто, люба. Найкраща для мене подяка – бачити, як твоя ненька цілує тебе в щічку!
Теща замріяно розповідає зятю про своє минуле:
– Коли я була молодою – я була дурненькою, наївною і навіть негарною…
– Мамо, ви прекрасно збереглися.
– Алло! Швидка допомога?!
– Ні! Ви помилились!
– А-а-а! Вибачте, будь ласка!
– Нічого, буває!
– Ні, ні, правда, вибачте! Розумієте, у мене теща помирає, кожна секунда на вагу золота, отож, поспішаючи, мабуть, і помилився. Але ж ви не ображаєтесь? Правда-правда? Ні, мабуть-таки, ображаєтесь? У вас голос якийсь пригнічений… Ні? Чесно ні? Чесно-пречесно?! Ну, добре. До побачення. Ще раз вибачте. Не ображайтесь…
Tasuta katkend on lõppenud.
