Tsitaadid raamatust «Людина і зброя»

- Я собі так думаю, товаришу: Батьківщина, вона не тільки для тих дорога, хто все життя паски їв…

Земля — не полігон. Земля — це нива, щоб сіяти...

Розумна, розумна, Андрію, мати природа. Найніжнішу барву, яка тільки в неї є, чисту блакить оту вона дала небові. Саме блакить, барву, таку приємну для людського ока... Дала, покрила нею весь оцей дах небесний, під яким людині призначено жити. Живи!

Ні, поки це плем'я, що населяє землю і зветься людством, не усвідомить себе як єдине ціле, — не буде йому добра!