Tsitaadid raamatust «Евпраксия»

Не слід вдаватися до припущень, ніби Ясень мав конче усвідомлювати, що за сміхом ніколи не приховується насильство, що сміх не викликає крові й полум'я, що лицемірство й обман ніколи не сміються, а завжди надягають машкару поважності, що сміх знаменує не страх, а ствердження тої сили, яка походить від плодючості земної, народжень і вічних оновлень, від їдва й питва досхочу, що, в свою чергу, спричиняється до безсмертного тривання поколінь з діда-прадіда.

Бо не та мати , що народила, а та, яка вигодувала.

Людина створена з віри і розпачу. Коли відібрано віру, що лишається?

Поради, та ще здалеку, давати найліпше, це не вимагає ні зусиль, ні мужності, ні витрат.

Мудрого не зламає лихо і не зіпсує щастя.

Загарбаєш багато - не втримаєш нічого. Така доля всіх завойовників.

Що досконаліша істота, то вразливіша вона до страждань.

Слово, мовлене часто викликає спротив не через свою суть, а залежно від того, хто, як і коли мовить. Тому часто ліпше залишити людину наодинці з книгою, і тоді потрібні слова самі проникнуть в душу, зроблять те непомітно, тихо, потаємно.

Ще стародавні знали: що менше любиш дітей, то дужче відданий державі.

Молодість - це блискавиця, непередаване сяяння, блиск, свіжість - така вузенька смужечка, а видається ширшою і глибшою за все суще.