Tsitaadid raamatust «Роксолана. Страсть Сулеймана Великолепного»

Нічого немає ворожішого й ненависнішого для жінки, ніж війна.

Людинi заповiдано (i не наяву, а ввi снi, щоб мало вигляд

пророкування): читай!

Не вiдаючи що, не знаючи як i де i яким способом,- читай!

Призначення твоє на землi й у свiтi: читай!

Читай на землi слiди живi й мертвi, камiнь i пiсок, у листi дерев i в

травах, у сонячнiм маревi й у дощовiй iмлi, в течiї рiк, в очах дiтей i

жiнок, у бiговi оленя, в пострибi лева, у спiвi птахiв, у горiннi вогню, в

мерехтiннi зiрок, у безконечних просторах неба - читай!

Вогненнi лiтери випеченi в твоїм серцi й у мозку, вийдуть з серця i

мозку, засяють яскравiше за всi самоцвiти землi, запалають яскравiше всiх

вогнiв небесних - читай!

Справжні люди мають мовчати. Робити своє без галасу.

Любов, молитва і війна починаються завжди прекрасно. А кінчаються?

...нам только бы жить, а все остальное шутка.

Трава, яка занадто швидко росте, никне від власної ваги.

Тисячоверблюжий караван залежить від одного-однісінького осла, який іде попереду.

Від долі не втікають - їй ідуть на зустріч. Усе життя.

Жінки можуть прощати все, та тільки не рабство й приниження.

Вірність доводять ділами.