Tsitaadid raamatust «Роксолана. Страсть Сулеймана Великолепного»
Нічого немає ворожішого й ненависнішого для жінки, ніж війна.
Людинi заповiдано (i не наяву, а ввi снi, щоб мало вигляд
пророкування): читай!
Не вiдаючи що, не знаючи як i де i яким способом,- читай!
Призначення твоє на землi й у свiтi: читай!
Читай на землi слiди живi й мертвi, камiнь i пiсок, у листi дерев i в
травах, у сонячнiм маревi й у дощовiй iмлi, в течiї рiк, в очах дiтей i
жiнок, у бiговi оленя, в пострибi лева, у спiвi птахiв, у горiннi вогню, в
мерехтiннi зiрок, у безконечних просторах неба - читай!
Вогненнi лiтери випеченi в твоїм серцi й у мозку, вийдуть з серця i
мозку, засяють яскравiше за всi самоцвiти землi, запалають яскравiше всiх
вогнiв небесних - читай!
Справжні люди мають мовчати. Робити своє без галасу.
Любов, молитва і війна починаються завжди прекрасно. А кінчаються?
...нам только бы жить, а все остальное шутка.
Трава, яка занадто швидко росте, никне від власної ваги.
Тисячоверблюжий караван залежить від одного-однісінького осла, який іде попереду.
Від долі не втікають - їй ідуть на зустріч. Усе життя.
Жінки можуть прощати все, та тільки не рабство й приниження.
Вірність доводять ділами.
