Tsitaadid raamatust «Роксолана. Страсти в гареме»

Людина з владою у руках відрізняється від звичайної так само, як збройний від безбройного.

Тепер переконалася, що дияволи - тисячоликі. Часто й не знаєш, де вони і які.

Воістину: краса - в очах того, хто любить.

З примусової любові виростає тільки ненависть.

Кожен чоловік прагне бути островом, і володарі, мабуть, виразно відчувають це і ні за яку ціну не хочуть дозволити людям такої неприступності й незалежності.

Вісті - це теж товар. Їх можна пускати в обіг одразу, іноді доводиться складати в караван-сараях до слушної нагоди, але нехтувати ними справжній купець ніколи не буде.

Минуле, навіть відступаючи в людині, не зникає безслідно, воно переплітається з сущим, іноді лиш маячить на обріях свідомості, зринає у болючому спогаді або ж приходить у снах.

Бо ж світ однаково прекрасний навіть тоді, коли життя сумне, тяжке і нестерпне.

Ти поневолив, османський орле, лелечку з України, але будеш переможений нею, вже переможений!

І не тупою силою грубої переваги, а безсмертною потужністю життя, і незламністю душі, й невпокореністю серця.

Розумного завжди легше застерегти або й налякати, ніж дурня.