Loe raamatut: «Ліричні пісні Давнього Єгипту»

1

 
Ой далеко до берега того,
До розкошів закохання мого!
Поміж нами річка протікає,
На мілизні крокодил чигає.
Я пущуся річкою тією.
Та й поплину низом течією.
Не боюся я лихої долі,
Мчу по хвилях, мов по суходолі.
Від кохання виростає сила!
Маю чари, бо навчила мила.
 

2

(Уривок)

 
Як вона уста розкриє, щоб напитись поцілунку,
        Я п’янію і без трунку!
Як надійде час вечірній, щоб для неї постіль слати,
        Ой слуго, май пильнувати!
Ти повий тонким серпанком постать любу чарівниці,
         Постели їй, мов цариці.
З полотна царського хуста маєш милій постелити,
         Ще й олієм покропити…
 

3

 
Ох, якби я був при милій негритянкою тією,
        Я б ходив слідком за нею!
Ох, тоді б на любу постать досхочу я надивився,
        То б то радощів напився!..
 

4

 
Так любов до тебе всю мене проймає,
         як вино водицю,
         пахощі живицю,
Мов солодкий сік, що наскрізь проникає.
 
 
Ти ж, ти так спішишся, щоб уже скоріше
         бути нам з тобою, —
         рветься так до бою
Огир, що вбігає на побойовище.
 
 
По наказу неба милої кохання,
         як вогонь, палає,
         милого бажання
         списом пробиває.