Loe raamatut: «Пригоди Нюмочки»

Font:

Пригоди Нюмочки

Мишка-шоколадниця

Я жила у нірці з матусею. У затишній теплій домівці вона цікаво розповідала мені про великий світ і застерігала, що на землі є люди, які не зовсім доброзичливо ставляться до нас, мишей. Говорила й про те, що треба боятися вусатих котів, які тільки те й роблять, що полюють на нас.

Якось матуся мені сказала:

– Нюмочко, ти вже доросла, час самій добувати їжу.

Я теж дуже цього хотіла. І тому охоче шмигнула слідом за нею. Разом дружно взялися гризти дерево. А коли з’явилася дірочка в підлозі, то переді мною відкрилося те, чого я досі не бачила. У великій просторій кімнаті було багато світла, а від ароматів запаморочилося в голові. Виявилося, що так приємно пахнуть цукерки, які були упаковані в зелені мішечки, що стояли поряд з подарунками – плюшевими зайчиками.

Матуся зразу взялася до діла: прогризла дірочку й зникла серед цукерок. Я зробила те ж саме. Та раптом почулися голоси людей, і я кудись ніби попливла. Від страху зажмурила очі й розплющила їх тільки тоді, коли почула музику. Обережно визирнула зі своєї схованки й побачила, що подарунки лежать під пухнастою ялинкою, а поруч танцюють діти у різному вбранні. Кого там тільки не було – принцеси, лисички, зайчики. І навіть кіт.

Зразу я хотіла кудись дременути, та не знала куди. А придивившись, зрозуміла, що він несправжній, хоч і був у червоних чоботях, із хвостом, намальованими вусами. Звісно, кіт зовсім не хотів полювати на мене, бо водив хоровод із друзями. Мені теж стало весело, і я ледь не вискочила з мішка погратися, однак, згадала, як мама застерігала: «Не будь довірливою!» Тому я вирішила тихесенько спостерігати за святом. Воно було веселим. Діти сміялися. Грали в ігри. Танцювали.

А згодом до них вийшов дідусь у червоному кожусі з довжелезною білою бородою. Він привітав дітей, роздав подарунки. Я, на всякий випадок, глибше занурилася в цукерки і знову відчула, що кудись попливла. З жахом прислуховувалася до якихось шумів, голосів. Було лячно доти, поки мене не огорнула тиша. Я знову визирнула зі своєї схованки і збагнула, що потрапила до кімнати. Тут було затишно і чисто. Навколо багато іграшок. І схожа на ляльку дівчинка. Вона потягнулася до подарунка. У мене завмерло серце, коли дівчинка взяла мого сусіда – зайчика. Я розуміла, що скоро дійде черга й до цукерок. Коли це сталося, я вискочила з мішка й опинилася в дитячій долоні.

Світлокоса, кучерява дівчинка широко розплющила здивовані блакитні очі:

– Ти хто? – запитала вона.

– Нюмочка, – відверто зізналася я й присіла на задні лапки, щоб будь-якої секунди втекти. Та дівчинка була такою привітною, усміхалася до мене.

– Давай дружити, – запропонувала вона.

– Згода, – одразу відповіла.

– Я хочу з тобою гратися. Тільки ти мені поклянись, що нікуди ніколи не підеш. Живи тут у моїй кімнаті. Гаразд? – кліпнула довгими віями дівчинка.

– Гаразд, – пообіцяла я.

– Поділюся з тобою своєю заповітною мрією, – дівчинка піднесла до червоних вуст руку, на якій я сиділа. – Давно хочу, аби у мене був братик чи сестричка, бо я ж така самотня. Тато з мамою на роботу ходять, а подружки пограються та йдуть додому, а мені так хочеться, щоб тут, поруч, хтось був і ніколи не збирався додому. Щоб ця кімната була і його домівкою.

Я її розуміла, бо в мене тепер теж не було рідних: невідомо де пропала моя матуся.

Анюточка, так звали мою знайому, була говіркою дівчинкою і розповідала про свої секрети. Добра і дбайлива, прилаштувала для мене ліжечко. Та я любила спати в її черевичку. Про всяк випадок уночі прогризла нірку, хоча зовсім не хотілося покидати цю домівку з таким хорошим другом.

Одного вечора, примруживши очі, Анюточка розкрила свою таємницю, про яку просила нікому-нікому не розповідати, адже в неї незабаром з’явиться сестричка чи братик.

Від радощів я ледве не танцювала на задніх лапках. Того вечора ми довго перешіптувались. А коли моя подружка заснула, мені раптом стало сумно: розуміла, що тепер у Анюточки буде з ким бавитись і жити тут, у цій кімнаті. Чи знайдеться для мене місце? Від цих думок на серці було холодно, і я все частіше поглядала на дірочку в підлозі.

Tasuta katkend on lõppenud.

€1,42
Vanusepiirang:
6+
Ilmumiskuupäev Litres'is:
21 märts 2017
Objętość:
35 lk 2 illustratsiooni
Allalaadimise formaat:
Audio
Keskmine hinnang 4,1, põhineb 170 hinnangul
Audio
Keskmine hinnang 4,6, põhineb 591 hinnangul
Mustand
Keskmine hinnang 4,7, põhineb 190 hinnangul
Tekst, helivorming on saadaval
Keskmine hinnang 4,3, põhineb 388 hinnangul
Audio
Keskmine hinnang 4,7, põhineb 1457 hinnangul
Tekst, helivorming on saadaval
Keskmine hinnang 4,7, põhineb 544 hinnangul
Tekst, helivorming on saadaval
Keskmine hinnang 4,7, põhineb 819 hinnangul
Tekst, helivorming on saadaval
Keskmine hinnang 4,8, põhineb 352 hinnangul
Tekst
Keskmine hinnang 4,9, põhineb 595 hinnangul
Tekst
Keskmine hinnang 4, põhineb 1 hinnangul