Професор Девід Лур’є не справляє враження на студентів, мало цікавих до англійської літератури ХІХ століття. У свої п’ятдесят два він уже двічі розлучений, однак не втрачає інтересу до жінок і шукає можливості задовольнити інтимні потреби. Рідко буває семестр, коли він не закохується в котрусь зі студенток. Проте інтрижка з Мелані Ісаакс вибиває його з усталеного ритму й веде до незворотних змін. Професор переїжджає до доньки в село, де й починається новий, надто складний етап у його житті…
По наступлении определенного возраста все романы серьезны. Как и сердечные приступы.
Возможно, нам полезно время от времени падать. Пока мы не разбиваемся.
Женщинам присуща редкостная способность прощать.
Разум его обратился в приют для престарелых мыслей, бездеятельных, нуждающихся, тех, которым некуда больше податься.
Не думаю, что мы готовы умереть, любой из нас, без того, чтобы кто-то нас проводил.
Отзывы