Дивовижна подорож від голови до п’ят повністю змінить ваше уявлення про власне тіло, допоможе позбутися багатьох упереджень та отримати цікаві та корисні знання про невидимі процеси, які відбуваються в ньому щодня! Сповнена справжнього захоплення досконалістю людського тіла, книга відповість на безліч несподіваних запитань:
Який зв’язок між діагностикою інсульту та картинами Леонардо да Вінчі?
Як опис травм допомагав історикам вивчати старовинну зброю?
Як уявляли зір стародавні медики та як винайшли штучний кришталик?
Чому параліч обличчя лікують уколами, які паралізують?
Як у автомобільному гаражі було винайдено метод лікування хронічного запаморочення?
Які асоціації в лікаря викликають казки та міфи?
Дізнайтеся про таємниці народження й смерті – і зрозумійте та полюбіть власне тіло!
Перші анатоми помічали природний зв'язок між тілом людини й планетою, яка створює умови для нашої життедіяльності. Його навіть називали мікрокосмосом - мініатюрним відображенням космосу. Будова тіла наслідувала будову Землі; чотири рідини тіла наслідували чотири елементи матерії. У цьому є певний сенс. Нас підтримує у вертикальному положенні скелет із солей кальцію, які за своею хімічною будовою схожі на крейду та вапняк. Річки крові впадають у широкі дельти наших сердець. Контури нашої шкіри нагадують гористий рельеф.
Очевидці розповідали, що він без вагань зробив крок із мосту назустріч смерті - так наче впустив щось цінне й хотів його дістати.
Коли тебе однаково привітно зустрічають біля колиски новонародженого і в будинку для літніх людей, біля смертного ложа, завішеного балдахіном, і в занедбаній квартирі - це рідкісний привілей. Моя професія - це наче паспорт або ключ до дверей, які зазвичай тримають замкненими; я повинен відімкнути їх, стати свідком потаємного страждання і, якщо це можливо, полегшити його. Часто навіть ця скромна мета не досяжна: здебільшого доводиться не ефективно рятувати житття, а тихо, методично намагатитсь відтермінувати смерть.
Я побачив її в реанімаційному відділенні паралізованю і під'єднаною до вентилятора; в її ніс, рот, шию, зап'ястя, передплічччя і сечовий міхур було введено пластикові трубки. Її очі були заклеєні скотчем, щоб захистити рогівки, а до грудей були під'єднані дроти, які фіксували серцебиття. Крізь мочку вуха світив червоний пластиковий кліпс - вн забеспечував безперерервне зчитування рівня кисню в крові. Її оточуваві паркан крапельниць, які постачали їй коктель з антибіотиків, замінника плазми,крові й препаратів для зміцнення серця. Волосся Нів було розкидане на подушці, утворюючи чорний ореол. Коли в її тіло намагалися ввести голки, темно-червоні плями крові потекли по її шиї та потрапили на лікарняну постіль.
В Європі є звичай ставити камені на підвищеннях у пам'ятних місцях, але у тибеті меморіали в горах мають більш безпосереднє значення. Традиційний метод захоронення там - "небесне поховання": тіло небіжчика ділять на частини і залишають у горах для стерв'ятників. Це досить зручний спосіб поховання на території, де прошарок ґрунту надто тонкий для могил; крім того, він показує, що лише завдяки смерті одних живих істот підтримується життя інших. Земля навколо місць поховань встелена людським кістками, які нагадують мандрівникам про плинність усього навколо.
Отзывы