Мелодія кави у тональності кардамону

Виявляється, втратити родину - це зовсім не легко. Це як втрата часточки власного життя або спогадів. Коли вислизає з рук, особливо гостро відчуваєш його справжню цінність.

Справді, нема нічого гіршого, аніж невизначеність та довге очікування невідомого.

Яка все-таки людина дивна істота - майже ніколи не почувається абсолютно задоволеною тим, що має. Навіть тоді, коли понад усе хотіла саме цього. Здається, найперша небезпека мрій - це те, що вони іноді здіснюються.

Здається, кохання - це не лише надрив і спалах чуттєвості та емоцій. Воно ще й у турботі про щоденні потреби близької людини, у спокійному теплі долонь, у мовчазній згоді й розумінні того, що не завжди є гарний настрій та бажання підтримувати розмову. Таке кохання дуже прагматичне й одночасно безкорисливе, без нього складно жити, неможливо існувати, а щоб зберегти - доводиться важко працювати над залагодженням найдрібніших нюансів та щоденно миритися з найважчою із залежностей - залежністю від коханої людини. Тут або спокійно приймаєш неписані правила, або мусиш змиритися з іншим, не менш банальним розвитком подій. Неможливо весь час жити на лезі ножа або на краю безодні. Іноді хочеться перепочити й отримати затишний притулок у безпечному місці, а для відчуття щастя достатньо найбанальніших та найпростіших речей: звичайної розмови, розмірених стосунків, сутінків за вікном, приємного тепла оселі, буденних клопітів і відсутності суперечок з людиною, яку любиш.

Людина завжди беззахисна перед смертю, і неважливо, чи зіштовхується вона з нею вперше-вдруге чи, може, востаннє. Знання та досвід пережитих втрат ніяк не допомагають, лише накладають іще один шар болю на всі попередні

Говорити про банальність легко лише тоді,коли вонане обвалюється на твою власну голову

Для чоловіка краще чогось не мати або ж недоотримати, аніж одержати це з надлишком.

Здається, Адам її любить, а коли любиш – неможливо скривдити людину, яка тобі довірилася.

Іноді не так важливо отримати допомогу, як знати, що хтось дуже сильно хоче тобі допомогти.

Жінка – це така істота, яка з часом пристосовується до всього. Навіть до того, до чого не мала б пристосовуватися.