Šrift:Väiksem АаSuurem Aa
Каїн
Коли мовчу, то й добре.
Адам
Та чому?
Каїн
Бо нічого просити.
Адам
А дякувати?
Каїн
За що?
Адам
Хіба ти не живеш?
Каїн
Хіба не вмру я?
Єва
Лихо!
З заказаного дерева плід пада.
Адам
Ми мусимо його здійняти знову,
Навіщо дерево знаття зростив ти, боже?
Каїн
Чом з дерева життя ви плоду не зірвали?
Тоді б ви не боялись бога.
Адам
Сину!
Образа бога се, слова зміїні.
Каїн
Що ж?
Змій правду мовив: тії дерева
Були в раю. Коли життя добро візьметься
Й знаття добро, то звідки зло береться?
Єва
Мій синку! так і я казала, грішна,
Як ти ще не вродивсь, не відновляй
В собі мого гріха. Покаялася я.
Чи й поза райським муром мій нащадок
Вловитись має знов у тую пастку,
Що привела до згуби нас в раю?
Згодься тим, що єсть, – якби ми так зробили,
Ти б був тепер щасливий. Ох, мій сину!
Адам
Молитва скінчена, ходімо звідси,
Всяк з нас роботу має – не тяжку,
Хоч і потрібну. Новина дає нам
Плід рясний за малую працю.
Єва
(до Каїна)
Сину мій,
Корися щиро батькові і йди
За прикладом його.
Адам і Єва виходять.
Селла
Не підеш, брате?
Авель
Навіщо сяя хмара на чолі?
Дивись, коли б вона ще не збудила гніву
Одвічного!
Ада
Мій Каїне коханий!
Чи й я розгнівала тебе?
Каїн
Ні, Адо, ні!
Я хтів би сам лишитись на хвилину.