Село не люди
Tekst- Maht: 250 lk.
- Žanr: Kaasaegne väliskirjandus
Над селом зорі ясніші, у селі квіти пахнуть п’янкіше, сільські дівчата дорослішають раніше. Катерині усього тринадцять, а її серце належить чоловікові набагато старшому, та ще й одруженому. У селі все безпосередньо: якщо люблять, то вже до безтями, якщо ненавидять, то щонайзапекліше, якщо пробачають, то від щирого серця…
Історія, у якій любов і смерть, чистота і гріховність стоять пліч-о-пліч – настільки близько, що стають невіддільними…
- Vanusepiirang:
- 16+
- Lisatud LitResi:
- 19 august 2015
- Kirjutamiskuupäev:
- 2007
- Maht:
- 250 lk.
* У всіх дівчат одна мрія… Кохання… Справжнє кохання. На все життя. А все інше — то не мрії… То примхи
Коли людина довго в смутку, то й посмішка - подвиг.
«Денис приїхав за півгодини з цілим арсеналом засобів швидкої допомоги при нападах депресії у представників інтелігенції. З ящиком коньяку.»
– Тут мої телефони київські й адреса. Якщо зовсім зле буде, приїжджай. Чим зможу, допоможу. Катерина візитку взяла, посміхається:
– Ну, тоді прощавайте навіки.
– Чому?
– Бо у гості кличете, як мені зле буде. А мені не буде зле.
- Запиши двадцать своих самых заветных мечтаний.
– Зачем? – спитала Тася.
– По ее мечтам мы определим ее социальные перспективы, – пояснив професор. І до Катерини:
– Пиши!
Дівчина глянула на професора з подивом:
– Не можу…
– Почему?
– Таж нема в мене мрій…
– Як? – професор вухам своїм не повірив – аж на українську перейшов.
– Бо двадцятьох мрій не буває… Мрія – вона одна.
Оставьте отзыв
Meie moderaatorid kontrollivad raamatut
lähiajal.
Aitäh, et aitate meid.
Meie moderaatorid kontrollivad raamatut
lähiajal.
Aitäh, et aitate meid.
Отзывы