Замість сонетів і октав

Григорію Савичу Сковороді

присвячую

 
Уже світає, а ще імла…
На небі зморшка лягла.
– Як зайшла ж мені печаль!
Промінні заори воралися у хмари.
Чую – фанфари!
– Як зайшла ж мені печаль…
Ой, не фанфари то, а сурми і гармати.
Лежи, не прокидайся, моя мати!..
Прокляття всім, прокляття всім, хто звіром
став!
(Замість сонетів і октав).