Груші в тісті

Чи ми взагалі кохалися? Логічно було б припустити, що так, бо коли двоє різностатевих осіб лягають у ліжко, то ж не для того, щоб обговорити останні рішення нашого парламенту.

Жінка, як уже до чогось звикне, то не розлучиться з тією звичкою до самої смерті.

Деколи хочеться сказати панні щось приємне. Закінчується це тим, що одного чудового ранку зазираєш на кухню і усвідомлюєш собі, що ти вже одружений. Можливо, це якраз і є той фатальний ранок.

Чесно кажучи, мене нервують саме ті, що після палких любощів натягують на себе майтки з таким виглядом, мовби їх і не скидали. Я ніколи не міг збагнути, що це має означати. Що вона вже свою місію виконала і брама на ніч зачинена? Що вона боїться, аби я не зґвалтував її серед ночі? А може, майтки для неї щось, як вінок невинності?

Улюблений Винничук

Як же добре, що можна зануритися у вир подій молодості автора и доторкнутися до буденних подій його життя. Сучасний Остап Вишня української літератури - Юрій Винничук.

Мені, як читачці далекій від Галичини и тим паче діалектів Західної України, довелося "гуглити" з десяток слів, щоб упевнитися чи я правильно розумію текст. Такі слова як "мешти", "вар'ят", "прутень" або "майтки" викликали сумніви.

Здається, я довго підсвідомо шукала цю книгу, втомившись від серьйозних романів і віршів, якими годують інші автори-співвітчизники.

Окремо треба відмітити легкість всієї книги. З кожної ситуації Юрко виходить найкращим для нього чином і ніщо не позбавляє його ентузіазму та жаги життя. Він або горить чимость, або тоне у своєму ж розумі.