За процвітання слов'янських народів! Росіяни з українцями неподільні

Витязь у тигровій зграї

 
Виховувався я в тигровій зграї,
У джунглях здичавів і взматерел.
На людей схожий тільки місцями.
Від котячої життя озвірів.
 
 
Не можу сказати простого слова,
Кровожерливим і похмурим став.
Нехай позбавлений пухнастого покриву,
Але зате ікла гризуть метал.
 
 
Як потрапив до тигренятам пам'ятаю смутно:
Мати порпалася в рисових чеках,
Тигр схопив дитя. І Брахмапутру
Переплив, тримаючи мене в зубах.
 
 
Мій прийомний батько – тигр головний,
Був, бідолаха, старий людожер.
Я – немовля голенький і славний
Міг йому дістатися на обід.
 
 
З«їсти хотів, але матінка-тигриця
Полюбила оголену масть:
 
 
– Хай живе у нас, стане статечним.
Я не дам дитинчаті прірву!
 
 
І смоктав тигрицю більше року,
М«ясо антилопи отримував.
Злився в джунглях з незайманою природою
І науки тигрів вивчав.
 
 
Виріс, отримав красуню дружину.
Як вогонь її іскрився хутро.
І народився від мене тигреня…
Я не знаю, чи є в цьому гріх?
 
 
У джунглях немає машин і телевізорів,
Немає одеколону, сигарет. Ні ветеринарів, ні провізорів…
І зрадниць-жінок теж немає.
 
 
За тигрицю бився на турнірах,
Черепа суперникам дробив.
У нашому прайді тигрів багато сильних,
Але мене ніхто не переміг.
 
 
Обожнював своє рідне лігво,
Носом відчував звіриний слід,
На сніданок їв буйвола двурогого,
Дітям ніс козеня на обід.
 
 
Всім лікував обдерті лапи.
Благо, у мене дві руки.
Як чудово бути тигровим татом
І не знати ні горя, ні туги.
 
 
Як-то раз на буйволів полюючи,
Справив людський переполох.
– Де моя тигриця, ніжний лотос?
Я в полоні! Вже краще б здох!
 
 
Пов'язаний і був доставлений в звіринець.
Тут побачили мій вигляд людський.
Кожен в клітку мені кидав гостинець
І я звикся з жизнею мирської.
 
 
Все-таки працювати мені не треба,
З миски суп лакаю мовою.
Для вчених я – просто нагорода:
Пишуть дисертації потайки.
 
 
Годують, одягають, вивчають
Мій тигрообразный інтелект,
 
 
До життя людській повертають…
Тільки марний їх проект.
 
 
Хижак я. І на свою здобич
В сутінках полюю і в ночі.
 
 
Не повернуть людського мені обличчя
Ні ветеринари, ні лікарі.
 
 
Не потрібна і трудова книжка,
Не хочу за партою століття сидіти.
З получеловеческим умишком
Без дипломів можна померти.
 
 
Я відкрив рецепт мазі тигровій
Коновалам і професорам.
 
 
Для науки весь Тибет облазив —
Муміє шукав їм і бальзам.
 
 
Мій портрет друкують в журналах,
Мауглі втраченим звуть.
А мені шкода людей божевільних, слабких.
Не зрозумію, куди вони йдуть?
 
 
Винищили всі звіри і птиці,
Скоро доберуться до морів.
Лише сузір'я Тигра збережеться,
Може бути, в галактиці моєї.
 
 
Тут повно очкариків-доцентів,
Жінки на щоки мажуть грим.
Я від сигарет звірів як цербер.
Вже не раз гарчав про це їм!
Ходять до мене жінки гурьбою.
Їх прельщаю дикою красою.
Багато ображених долею,
Жадають в мою клітку на постій.
Коли самці заявляться в мій будиночок,
Я як тигр рычу, що було сил.
Для мене будь-який мужик як гномик,
Тікають все, аж до здорованів.
Приходила матінка рідна
– Не визнала свого синка.
Що зі мною наробила зграя?
Душу закручинила туга.
 
 
Не потрібні мені жінок компліменти.
Без тигриці милої не можу.
Ось закінчаться експерименти,
Знову в джунглі до тиграм втечу!
 

Жовтий огiрок

Я зав'язався, став цілком пристойний,

Як крокодил, огірок тепличний.

Мене вкусиш – стане не до сну:

Договірна в мене ціна.

Мене колгоспник поливав гноєм.

Топилася піч у весняні морози.

Але не зірвали вчасно мене.

І почалися мої страждання.

Гей, хто сказав, як огірочок свіжий?

А ти піди, купи мене і з'їж!

Я порушник функції кишкової!

Такий же смачний, як столітник вічний.

Поки потрапив до прилавка магазину,

Тяглася довга і нудна гума.

Тинявся я по складах і базах.

А щоб мене зірвати і з'їсти відразу!?

В суп не годжуся, невкусен я в салаті.

А адже мої побратими прищаві

Корисні були для будь-яких персон

І під спиртне – кращий закусон.

Купив мене якийсь пролетар.

Напевно, взяв синочкові на гербарій.

Приніс додому і зойкнула дружина:

Куди ж такого? Тільки насіння!

Ура, ура! Я став виробник!

Ну чим я поганий, жовтіє батько?

Адже від таких батьків настояних

Народиться багато міцних огірків!

1987

До старостi рокiв

Злий псину за шкірку бери.

А бика за роги.

І кобилі під хвіст не дивись,

Якщо життя дорога.

Це ясно і їжачкові.

Не допоможе і боженька.

У двадцять років розуму немає

І не буде до старості років.

А корови фуражні

Не бодают відважного.

У двадцять років страху немає

І не буде до старості років.

Вік живи – вік учись.

Без дружини дурнем ти помреш.

Слабка стать – він прекрасніше весни!

Метушливий, але хороший.

Дай простір дрібних радощів!

Будеш бодреньким в старості.

У тридцять років дружини немає

І не буде до старості років.

Ти – з сімейної ячейкою,

А холостяк з гонорейкою.

У тридцять років щастя немає

І не буде до старості років.

До Перебудови прагни,

Прискорюйся, впроваджуй госпрозрахунок!

З бюрократным застоєм борись.

Зло само не пройде!

Бийся з лайкою матiрною

І з погрозою ядерної!

Даремно не трать

Сбереженья на товстий живіт.

Заощаджуй економіку,

Але ходи в модному-новенькому.

У сорок років немає грошей

І не буде до старості років.

Ти непогано прожив,

Скоро буде тобі шістдесят.

Не курив і не пив.

І хвороби тобі не загрожують.

І всі звуть по батькові,

Ти корисний для суспільства.

У шістдесят, кажуть,

Оновлюється весь апарат.

Веселися як молоденький!

Скоро станеш зелененьке!

Після ста життя проста

І скрізь поступаються місця.

1987

Бог i ангелок

 
На небесах сидів господь в тіні,
під райскою мичуринскою кроною.
Німб з латуні голову кренил.
І Бог-батько розслабився на троні.
 
 
Бог насолоджувався:
– Чим тобі не Крим?
На небеси приємніше Ливадий!
Я буду вічно міцним, молодим,
Нехай горять в непроглядному Пеклі всi справи!…
 
 
Раптом прилетів рум'яний ангелок,
Весь в «Адидасе», в пумовских сандалях,
І каже:
– Всевишній, бачиш, Бог!
Знову на Землі Адамів рід скандалить!
 
 
Все почалося з адамового ребра,
З тих пір чоловіки з дружинами воюють.
Тобі давно на пенсію пора!
Ти проґавив Другу Світову!
 
 
І в міністерствах не був стільки років,
На самоплив залишив виробництво!
Там, на Землі, народ заревів від бід
І забув про честь і шляхетність!
 
 
Господь закричав:
– Курча, замовкни!
Не те я тобі крила ощипаю!
Міжзоряних воєн мені подобаються поштовхи,
Адже я себе війною розважаю!
 
 
Землян всіх націй жадібність вразить,
Прагнення їх тупий свині подібні.
За жадібність дав їм сифіліс та СНІД,
А до Хіросімі підключу Чорнобиль.
 
 
Зараз візьму з Чумацького Шляху
Свій кий більярдний і з небес дуплетом…
Земля з Місяцем полетить до біса
І дасть простір решті планет!…
 
 
Але ангелок у бога вирвав кий
І простягнув на підпис стопку біблій.
– Ви ж заповідали людям: «Не убий!»,
Не заподіюйте ближнього погибель!
 
 
Програми вашої пригадуються слова:
«Виростати ако тельці у хліві»…
– Мовчи, щеня, порожня голова!
Як Йосип Сталін, грізний я в гніві!
 
 
На перший раз лише премії лишу,
Відрядження на Кассіопею.
Долю твою згодом вирішу…
Як дисидента зумію приборкати.
 
 
1987
 

Курячий бунт

 
У просторому інкубаторі повним-повно яєчок.
Ось-ось вони проклюнуться і хтось прийме пологи.
Спека як на екваторі! Тут справжній рай для пташок!
Швидше пташенята оперятся і виростуть великими.
 
 
Інкубатор, інкубатор, куд-кудах-тах-тах…
Це цех яйцепроката, дитячий будинок для птах.
В інкубаторі тепло, світло і немає мух.
Але курям не пощастило – лише один півень.
 
 
Успіх цивілізації не радує несучок.
Вони привабливі – блондинки з червоним гребенем.
Кричать: «Емансипацію! Врятуйте наші душки!
Зовсім необов'язково на яйця витрачати час!
 
 
Хочемо ми бути культурними, а діти – це вир!
Кінчайте нас третирувати! Немає більше сил терпіти!
Бажаємо ми мігрувати від одного до іншого.
Хочемо зберігати фігури ми, балдеть і гарнішати!…
 
 
Кури, курвочки, подружки! Куртізан – трах-трах…
Обскубти б ваші тушки на семи вітрах!
Посадити б вас на місце, на простий сідало.
Ви зовсім втратили честі, втратили хрест!..
 

 
Пух і пір'я! Пил стовпом! – То кури бісяться.
Пєтухов змінюють кожні півмісяця.
А курчата в інкубаторах одні живуть.
У електротрансформаторів тепло беруть…
 
 
Як шкода бідних півнів! Як кур в ощип потрапили!
Всіх під одну гребеночку в супи відправлять скоро.
З такою великою кількістю гріхів свободу курям дали!
Гей, бройлери-ребеночки! Отращивайте шпори!
 
 
1987
 

Людина людинi – вовк

 
Ми у дитинстві хотіли любити і дружити,
І вірити в добро і мрію.
Як шкода! Не вміли ми відразу розкрити
Фальшивих сердець порожнечу.
 
 
У пориві звичному прагнучи до краси,
Оберталися ми часу в такт.
Не заради грошей, а заради друзів,
За їх схвальний погляд…
 
 
Людина людині – друг,
Але облом від поганих друзів!
Ми підемо заради сліз і мук
На Голгофу і в Колізей.
 
 
Нас життя навчило: все у світі – кураж.
За так далеко не підеш.
Поки ти комусь чогось не даси,
Нічого ти не придбаєш.
 
 
Спочатку собі, а потім вже друзям.
Друзів не буває навік.
І якщо ти не піднімешся сам —
Не підніме інша людина.
 
 
Людина людині – вовк.
В дружбі і В коханні – користь.
І який нам від ближніх толк?
Кожен хоче тебе загризти.
Усюди мафія, мафія, мафія…
Кожен хоче тебе загризти.
 
 
Прагнення до розкоші – доля слабких.
Для сильних не треба багатств!
Плетуть паразити «в тіні» Переділ,
Під «дахом» чиновницьких братств.
 
 
Інші народи лають Москви,
Але хочуть жити саме в ній.
А російські хлопці йдуть в братву
І в « точки», де гарячіше.
 
 
Ми завжди виконували борг.
Кредо росіян: «Бути або не бути!»
Але який в нашому житті толк?
І кого за ганьбу звинувачувати?
 
 
Тільки партія, партія, партія
Розуміє, як треба жити.
Ми покірні долі:
Ти – мені, я – тобі.
 
 
1987
 

Совок

 
В дитинстві я любив грати в пісочок,
Пасочки з піску ліпив.
У пухкенькою ручонке я тримав совочок
І дівчатам дурниці твердив:
– Дам в ріг, дам в ріг, хто візьме совок.
Дам в ріг, дам в ріг, я – мента синку.
 
 
А тепер у кондитерській торгую
І тримаю в руці великий совок.
У кого хочу – плюю, кого хочу – цілу.
Дуже потрібен цукровий пісок!
 
 
Намок, змок цукровий пісок.
Дай бог, дай бог утримати совок.
Бери, браток, цукровий пісок.
Я не жорстокий – неси мішок.
 
 
Я літаю до моря по суботах,
Залишаю гроші в шинках.
Мені трудитись до поту неохота.
Ех, кого б залишити в дурнях?
 
 
Живу, як бог через свій совок:
Беру «шматок» і йду в «клубок».
Дай бог, дай бог, щоб не дали термін.
Дай бог, дай бог, щоб не дали термін.
 

Будь-яка релігія – казка для дорослої людини

Згідно Конституції Росії будь-яка церква відокремлена від держави.

Якщо хочеш абсолютно поміняти політичний устрій країни – поміняй релігію!

Одних народжує мати з біса брехати! Інших – щоб свято вірити!…

Більшість людей з віком, з накопиченням досвіду та вантажу життєвих травм і проблем стають більш релігійними…

А хто-то просто стає мудрішим…

Якщо раніше у вищих навчальних закладах викладали атеїзм, історичний матеріалізм і політекономію, то тепер релігієзнавство та історію релігій!!!

А в школах скоро стане обов'язковим Закон Божий!

Релігії тихо проникають в дитячі сади і навчальні заклади. З-за релігійних свят в ряді регіонів вже переносять День Знань у школярів!

А на прикрасу Москви до Великодня була витрачена сума, порівнянна із сумою, що відпускається на будівництво доріг по всій Росії за рік!

Сучасним обивателям треба чітко розуміти: будь-яка релігія – казка для дорослого (!) людини. Казка, ним же самим і створена. Релігії створюються і пристосовуються шляхом природного відбору. Практично всі релігії проникають в інші, що запозичують чи існують паралельно. Ще недавно всі ми – і слов'яни, і татари, і араби, і європейці всі були язичниками. Як так вийшло, що язичницькі боги поступилися п'єдестал християнства, мусульманства, буддизму? Іудаїзм, зороастризм, християнство як відгалуження іудаїзму, мусульманства виникли в одному конкретному регіоні – дуже Близькому Сході. І це теж наводить на певні думки!

Релігії змінювалися, тому що змінилася кон'юнктура, змінювалася система експлуатації людей. Язичницькі боги були зрозуміліше і ближче простим людям. При язичництві не було монастирів із закріпленими рабами. Тоді стародавні боги сприймалися як амулети і духи, що живуть в лісі, на болоті, на горі. Вони сприймалися як друзі і помічники для будь-якої людини. А вимагалося формування покірних, постійно моляться і залежних від господаря рабів-овець. Головне в сучасних релігіях привчити не до віри, а до покірності, слухняності.

Релігія також тісно переплетена з культурою, хоча чисто культурою не назвеш!

Скільки було написано варіантів Біблії! Але все не бажані варіанти були знищені. А залишалися тільки відповідні, трактують події з потрібної точки зору. З вивченням космосу і будови планети Земля релігійні діячі скоротили свої вигадки про підземному світі і колах Пекла. У часи соціалізму церковники якось навіть називали Ісуса Христа майже комуністом!…

І звичайно для сучасної освіченої людини бути фанатично віруючим – це психічна патологія. А для релігійних діячів – засіб безбідного власного існування і елементарного поневолення індукованої багаторазовими ритуальними діями натовпу. А натовп фанатів – це страшна сила!

Ніколи релігія не сприяла прогресу людства. А навпаки проявляла себе як консерватор, разобщитель далеких і сусідніх народів, часто розпалюючи між ними релігійні війни. Релігія – частина політики. Причому часто – брудна її частина.

Але не треба плутати безбожників з атеїстами в чистому вигляді. Атеїсти розуміють що таке Святе! Вони виступають проти засилля церковної влади, проти диктатури церкви, проти її впливу і боротьби за переділ суспільства. Атеїсти не проти Бога! Атеїсти проти мусування в засобах масової інформації релігійних і лженаукових тим, проти залучення до секти, проти будь-якого фанатизму. Ставитеся до релігії як до мистецтва, як до казки. Зараз знову продовжуються фальсифікації з приводу дарвінізму и эволюции. Хоча вже всі священики і ченці користуються усіма благами цивілізації: літаками, прекрасними автомобілями, телебаченням, мобільним зв'язком та інтернетом. Попи, лами, рабини і муфтії самi ласі на гріхи. Від хвороб вони роблять щеплення, ходять у фитнес i сауни. Активно ведуть бізнес, відкривають банки. (Банк «Пересвет» – окрема тема). А адже колись iнквiзитори вважали все це чортівнею…

Релігія веде тихе наступ на культуру, намагаючись віджати всенародні історичні цінності та музейні території для своїх потреб (Херсонес, Ісаакіївський собор). Більшість монастирів (пустелею) засновували колишні, але розбійники, що «розкаялися» – Опт, Бобреня, Берлюк, Тяпка, Козьма).

І до цього дня багато парафій не гребують общаковой грошима… А забийте в інтернеті тему про педофілію і гомосексуалізм в церквах! Стільки цікавого прочитаєте!

У дореволюційній Москві, тобто в межах Садового Кільця розташовувалося понад сорок сороків храмів, каплиць! Тільки вдумайтеся! Більше тисячі шестисот культових споруд! За цю силу-силенну її і прозвали золотоверхою…

Люди! Бога і все божественне і диявольське створюєте ви! Пам'ятаєте! Майбутнє людства тільки за наукою, матеріалізмом, атеїзмом, інтернаціоналізмом і Вірою в Добро Людини! Віра – не святенницька показуха. Віра всередині кожної розсудливої людини!

А ось колективне, історичне народна думка про попах, церквах і бога!

Про монастирях.

Чернець каже: сатана спокусив; а чорт каже: та сама вперше бачу.

У монастирі – що в болоті: зверху гладко, всередині гидко. Монастир докуку любить (тобто прохання і жертва).

Чернець не кіт, молока не п'є, а вина тільки подавай. Ченцеві і попу кравець однією заходи кишені шиє.

Чернець перед богом розумний і перед світом хитрий. У монастирі – що в крамниці: все за гроші.

Монастир скудается, а брати з'їдаються.

Ченці і кури ніколи не бувають ситі.

Чернець на весіллі зловісний для молодих. Монастирщина – що панщина.

Ченці та чорти однієї вовни. Чернець вином пропах.

Церква і попи:

Піп до церкви йде про дівках думає, поп в трапезу шкандибає – про чарочці думає.

Дяк у місця – що кішка у тесту, а як дяк на площі – то прости господи

У попа черево легше пуху – на весіллі поїв, на поминки полетів.

Дячок не служить, все по дівчині тужить; паламар не дзвонить, на її жопу дивиться; піп не вінчає, за сина чає. Поп праведно живе: з жебрака дере, та на церкву кладе.

Попу лише палець покажи – а вже він знайде, який у тому гріх.

Мало в попи йде за Ісуса, все більше – з-за хліба куса. Пили попи вино пили, поклони відбили і знову запили.

З попом хліб-сіль не води – тільки зустрінь, та проводь. Мужик тільки-тільки пиво заварив – а піп вже з відром.

Попу – куницю, дияконові – лисицю, паламареві-горюну – сірого зайчик, а просвирне-хлопушці – заячі вушка.

Поп ще молитву не починав, а гроші вже забрав.

У попа товар – пекло і рай, що хочеш, те й вибирай. Церковного чину взяти – кутейником стануть кликати.

Попи співають над мертвими, комарі над живими.

Піп не кіт, молока не п'є, а від чарочки не проти. Попівського пуза не наб'єш, не наповниш.

Поп з Христом збирає, а з дияволом пропиває.

Вовча паща та попівські очі – ненаситна яма.

«Хто йде?» – «Чорт». «Гаразд, лише б не піп!».

Попови дітки, що блакитні коні: рідко вдаються.

Попові дочки, що блакитні коні: рідкісна вдається.

Не будуй сім церков, роди та пристрой сім дітей. Не страшно одружується, страшно до попа приступится.

З попівського рукава мужику семеро штанів виходять. Дьяконство – боярство, попівство – холопство. Дьячья пиху: на голові чиряк, а ногою храмлет.

Попові та злодієві дай хоч золота гору – їм все мало.

Їж, ведмідь, попа і пана – шпалери не надобны.

Хоч церква і близько, та ходити до неї слизьке.

За гроші і лінивий поп молебень заспіває.

Поп втихомолочку знайшов собі богомолочку.

Чим чорт попа гірше? Одному адже служать.

У поповський кишеня з головою сховаєшся.

Попу, що сніп, що стіг, все мало.

Зі ста попов – дев'яносто дев'ять дурнів.

Попівські кишені – бездонна бочка.

Від татя відіб'юся, а від попа не отмолюсь.

Попу, раз оженившись, та на століття закаяться.

Піп з тих чинів, що билися за млинців.

Попівські очі завидущи, руки загребущи.

Хоч і три попа – а заросла церква стежка.

У всякого попишки свої темні справи.

Попівське черево з семи овчин зшито.

Попівське черево, що бердо, все мне.

Дні попа в молитві, а ночі в шинках.

Поп і Богу норовить за чужий рахунок догодити.

У «чесних» отців не знайдеш кінців.

Поп покірливий духом, великий черевом.

Диякон, диякон, не всі б ти гавкотів!

Дяк у місця, так всім від нього тісно.

Поп той, хто і з живого і з мертвого дере.

З попом водиться в кропиву сідає.

Ваги – не попова душа, не обдурять.

Поп що клоп – людську кров п'є.

Церква грабує, так дзвіницю криє.

Церква не в колодах, а в ребрах.

Попу кайся, а попадье не провирайся!

Попомни, попівна, як за пожне йшла.

Церква не збудуй, а голову прикрий.

Поп на дорозі – недобра зустріч.

Попу, що сніп, що стіг, все мало.

Попи да чорти однієї вовни.

Поп і рай за гроші продавав.

І чорт на старість у попи пішов.

Чотки на руці, а дівки на умі.

Отець Тит і у Великий піст блудить.

Батько Кир'ян і у Великий піст п'яний.

Диякон у весь народ завякал.

Мужик плаче – а піп танцює.

Заздрісний, що попівські очі.

Попа і дурня в один кут садять.

Добрий богослов: співає з чужих слів.

Тихо кадит, так вонько несе.

Варто пекло попами та дияконами.

Попова душа не бере баришу.

Попу немає череди на млині.

Попово черево з семи овчин зшито

Поповський норов собі норовить.

Попівського черева не наб'єш.

Церковне стяжанье – боже.

Попову собаку не батьком кликати.

Немає пророка без пороку.

Поп так чорти однієї вовни. У попа очі ширше черева.

Попові та злодієві – все впору.

Напав, що піп на бабу.

Ряса просить м'яса.

Бог.

Раніше без богів не до порога, не за поріг,

а тепер і без Бога широка дорога.

Нехай Бог поп тоді хороший, поки розум поганий,

а з ясним розумом і без них проживемо.

Знають про те і чудотворці, що ми – не богомольці.

Бог не велить ворушити хвостом, а тільки кінчиком.

Деньга не тільки попа купить, але і Бога обдурить.

Близько церкву, так далеко від бога.

У них грошики і на Небеса шлях відкриває.

Взяти Боженьку за ноженьку, та й об підлогу.

За Богом підеш, нічого не знайдеш.

Паші не для Ісуса, а заради хліба куса.

Богу молися, а в справах не плошись!

Богу молись, а добра-ума держись!

На волю божу прохання не подаси.

Що Богу дали, то, вважай, і втратили.

Бог уродив, чому піп не втопив?

Бог живе нагорі, а мучить внизу.

Не тому Богу попи наші моляться.

Бог пристане – і попа приставить.

Яка віра, така в неї і Бог.

Богу молись, а до берега гребись!

Бога клич, а чорта не гніви!

Святий Боже орати не допоможе.

Деньга не тільки попа купить.

Чужий бог гірше свого лісовика.

Який бог, така йому й свічка.

Бог богом, а люди людьми.

Бог дає – дурень не бере.

Святий Боже орати не допоможе.

За гроші і Бога можна купити.

Вільно Богу і роги приставити.

Ось тобі, Боже, що нам негоже.

Божбой прав не будеш.

Без Бога широка дорога.

Де страх, там і Бог.

Звичаї

Аминем лихого не избудешь.

Допоможе, як попова молитва.

Піст-не міст, можна й оминути.

Аминем діжок не замесишь.

Що нам не любо, то в попу кадило.

Хоч молебень отпет, та користі немає.

Измолился в нитку, а все немає прибытку.

Часто кадят – не встигнеш кланятися.

Як почав говеть – початок і черево хворіти.

І без кропила і кадила Земля ласкаво нам вродила.

З каменю лик не надерешь,

Аминем від біса не відбудеш.

Ніби Тарас, та ніс не як у нас. (про зображення «святих» на іконах)

З попом свято, з дворянином чесно, а з чувашином і гріх, та краще всіх!

Українські прислів'я

Святий боже зорати не поможе.

На бога покладайся, а розуму тримайся.

Богу не молись, а до берега гребись.

Бог лякає мужика громом, чорт рогом, а піп знов богом. Боже ти мій, за що ти мене караєш?

Чи я коли в церкву ходжу, чи я коли корчму мину?

Добре – в пекло, бо там тепло, а піди в рай, то ще й про дрова дбай.

Якби не мужик і не хліб, здохли б і пан і піп.

З одного дерева ікона й лопата.

Не годиться богу молиться – будемо горшки накривати (іконами).

Піст – не міст, можна об'їхати. Говіє, а у рот віє.