Тлумачення снів

Цей сон має перевагу перед багатьма іншими. Одразу видно, з якою подією минулого дня він пов’язаний і якої теми стосується. Вступ цілковито ці обставини висвітлює. Повідомлення Отто щодо здоров’я Ірми та її історія хвороби, яку я писав до пізньої години, не відпускали мене й під час сну. Проте ніхто, ознайомившись із вступом і з описанням сну, не міг би визначити, що мій сон означає. Я сам цього не знаю. Мене здивували хворобливі симптоми, на які скаржилась Ірма у сні, оскільки це не ті прояви, від яких я її лікував. У мене викликала посмішку безглузда ідея про ін’єкцію пропіленової кислоти, а також заспокійливе міркування доктора М. Наприкінці сон видався мені більш туманним і ущільненим, ніж на початку. Щоб витлумачити його, я вдаюсь до детального аналізу.

Аналіз:

Велика зала. Ми приймаємо численних гостей.

Того літа ми мешкали у Бельвю, в будинку, що стоїть самотою на одному з пагорбів поруч з Каленбергом. Будинок проектувався як розважальний заклад і його просторі кімнати схожі на зали. Наведений сон я мав саме у Бельвю, за кілька діб до дня народження моєї дружини. Напередодні вона повідомила мені, що запросила на своє свято багато гостей і, зокрема, Ірму. Мій сон передбачав цю подію – день народження дружини, ми приймаємо багатьох гостей, і серед них Ірму, у великій залі Бельвю.

Я дорікаю Ірмі, що не пристала на моє «розв’язання». Я кажу їй: «Якщо у тебе досі болі, ти сама в цьому винна».

Я міг би сказати їй це наяву і, ймовірно, навіть таки говорив. Тоді я дотримувався думки (яку згодом змінив), що моє завдання обмежується тим, щоб повідомляти пацієнтові прихований сенс його симптомів: я не вважав себе відповідальним за те, приймає пацієнт таке «розв’язання» чи ні, хоча саме від цього залежить успіх лікування. Я вдячний цій нині подоланій помилці, що полегшувала мені життя, оскільки, попри тогочасне своє невідання, я мусив досягати якогось успіху в лікування. Однак фраза, яку я уві сні сказав Ірмі, показує, що я, перш за все, не хотів почуватись відповідальним за болі, які вона ще мала. Якщо в них винна сама Ірма, то не можу бути винуватим я. Чи не в цьому напрямку слід шукати сенс мого сну?

Скарги Ірми: болі в горлі, шлунку і животі. Її аж корчі беруть.

Болі в шлунку були присутні серед симптомів моєї пацієнтки, але наяву вони її не надто непокоїли, вона більше скаржилася на нудоту і диспепсію. А болі у горлі і корчі не відігравали ролі у її історії хвороби. Мені дивно, чому сон виокремив саме ці симптоми, але на разі це залишається незрозумілим.

У неї бліде, опухле обличчя.

У моєї пацієнтки завжди були рожеві щоки. Я підозрюю, що у моєму сні її заміняє інша особа.

Я лякаюся на думку, що міг не помітити у неї органічне захворювання.

Це цілком природне постійне побоювання фахівця, чия практика обмежена лікуванням неврозів, і він звикає пов’язувати з істерією майже всі симптоми, які видаються іншим лікарям ознаками органічних порушень. З іншого боку, у мене виникає – сам не знаю, через що – легкий сумнів щодо природи своїх побоювань. Якщо болі у Ірми соматичного походження, я не зобов’язаний її лікувати. Моє лікування усуває тільки істеричні болі. Мені вже здається, я майже хочу такої помилки в діагнозі – таким чином я уникнув би докорів щодо неуспішного лікування.

Я підводжу Ірму до вікна, щоб оглянути їй горло. Вона злегка опирається, як роблять жінки з зубними протезами. Я думаю про себе, що їй це ні до чого.

Мені ніколи не випадало оглядати у Ірми горло. Сон нагадує мені, як я нещодавно оглядав одну гувернантку, що справляла враження молодої вродливої жінки; та перед тим як роззявити рота, вона намагалася приховати зубний протез. Цей спогад тягне за собою інші, в яких лікарські дослідження розкривали маленькі таємниці пацієнтів – на прикрість обом учасникам процесу. «Їй це ні до чого» – безперечно є компліментом для Ірми, але я підозрюю, фраза має також інше значення. За уважного аналізу, інтерпретатор завжди відчуває, вичерпані всі приховані думки, чи ще ні. Поза, у якій Ірма стоїть біля вікна, викликає у мені інший несподіваний спогад. У Ірми є близька подруга, до якої я ставлюся з великою повагою. Якогось вечора я відвідав її і побачив у такій саме позі коло вікна, а її лікар, той-таки доктор М., заявив, що знайшов у неї в горлі дифтерійні плівки. Постать доктора М. і плівки відтворюються згодом у сні. Я пригадую, що впродовж останніх місяців часто думав про те, що у цієї подруги Ірми теж істерія. Більше того, Ірма сама казала мені про таке. Що мені було відомо про її стан? Тільки одне: що вона так само, як Ірма у моєму сні, страждає на істеричні спазми у горлі. Таким чином, сновидіння замінило мою пацієнтку її подругою. Далі я пригадую, у мене часто виникала думка, що ця подруга може теж звернутися до мене з проханням позбавити її хворобливих симптомів; але я вважав це малоймовірним, оскільки вона сором’язлива і замкнута. Вона опирається у моєму сні. Можливе пояснення того, чому їй це ні до чого: вона показала себе достатньо сильною, щоб дати собі раду без сторонньої допомоги. Залишаються, однак, деякі риси, що не мають нічого спільного ні з Ірмою, ні з її подругою – бліде, опухле обличчя, зубні протези. Остання деталь повертає мене до вже згадуваної гувернантки. Я вже наче вдовольняюся поясненням про вставні зуби, аж раптом пригадую іншу особу, до якої можна віднести ці риси. Вона теж не лікується у мене, і я не хотів би мати її своєю пацієнткою, оскільки помітив, що вона боязка, а це ускладнило б лікування. Вона зазвичай бліда, а коли мала ліпше здоров’я, обличчя у неї було пухким ^[88]. Отже я порівнював свою пацієнтку Ірму з двома іншими особами, які були б так само непіддатливі до мого лікування. Чому ж я уві сні підмінив Ірму її подругою? Може, навмисне? Подруга Ірми викликає у мене більшу прихильність або я більш високої думки про її розсудливість. Я вважаю Ірму нерозумною, оскільки вона невдоволена моїм лікуванням. Інша була б розумнішою і напевне пристала б на запропоноване мною розв’язання. Вона б гарно розтулила рота і розповіла мені більше, ніж Ірма ^[89].

У її горлі і я бачу праворуч велику білу пляму, а трохи далі вкритий білувато-сірими струпами підозрілий наріст, неначе сформований на носовій раковині.

Біла пляма нагадує мені про дифтерію і про подругу Ірми, але водночас – про тяжке захворювання моєї старшої донечки близько двох років тому і про весь жах, якого я тоді зазнав. Наріст у формі носової раковини нагадує мені про турботи щодо власного здоров’я. Я тоді часто вдавався до кокаїну з приводу неприємного набряку у носовій порожнині, а кілька днів тому почув, що у однієї моєї пацієнтки, яка так само чинила за моїм прикладом, розвинувся некроз слизової оболонки носа. Рекомендоване мною у 1885 році застосування кокаїну викликає у мене тяжкі докори сумління. Зловживання цим засобом прискорило смерть мого близького друга у 1895 році ^[90].

Я негайно кличу доктора М., який повторює огляд і підтверджує результат.

Така дія відповідає репутації, якої зажив серед нас доктор М. Але «негайність» вимагає особливого пояснення, бо нагадує мені сумний випадок з практики. Тоді, внаслідок тривалого призначення засобу, що вважався цілком невинним (сульфонал), я викликав у своєї пацієнтки важку інтоксикацію і поспішно звернувся по допомогу до більш досвідченого літнього колеги. Зв’язок того інциденту з моїм сном підтверджує також інша обставина: згадана пацієнтка мала те саме ім’я, що моя старша дочка. Досі мені це не спадало на думку, а тепер такий збіг видається фатальним, своєрідна відплата долі. Так, ніби заміщення осіб продовжує логічний ряд «око за око, зуб за зуб», ця Матильда за ту Матильду… Я ніби збираю уві сні всі випадки, які свідчать про мою недостатню лікарську сумлінність.

Доктор М. дуже блідий, накульгує і чомусь без бороди.

Це відповідає дійсності у тому розумінні, що нездоровий вигляд доктора М. турбував його друзів. Обидві інші риси мають належати комусь іншому. Мені пригадується мій старший брат, який мешкає за кордоном – він не має бороди, і доктор М. у моєму сні був дуже схожий на нього. Кілька днів тому я дізнався з листа, що брат кульгає через артрит кульшового суглоба. Я подумав, має бути причина для такого злиття у сні двох осіб в одну, і пригадав, що сердитий на обох з одного приводу – обоє нещодавно відхилили певну мою пропозицію.

Мій друг Отто тепер поруч з Ірмою, а інший друг, Леопольд, досліджує їй легені методом перкусії й каже: «У неї притуплення ліворуч внизу».

Колега Леопольд – родич Отто. За примхою долі обоє лікарів обрали однакову спеціальність і зробилися конкурентами. Їх постійно порівнюють одного з одним. Упродовж кількох років вони були моїми асистентами, коли я завідував неврологічним відділенням дитячої лікарні. Такі сцени, як у моєму сні, я спостерігав тоді часто наяву. Якось, тим часом як я сперечався з Отто щодо діагнозу, Леопольд уважніше оглянув пацієнта й привів несподіваний аргумент на користь моєї думки. За характером ця пара нагадувала Брезіґа і його друга Карла ^[91]: один з них відзначався «кмітливістю», інший був повільний, але дуже ґрунтовний. Зіставляючи уві сні Отто з розважливим Леопольдом, я, напевне, віддавав перевагу другому. Порівняння, подібне згадуваному перед тим, – неслухняна пацієнтка Ірма і її більш розсудлива подруга. Тепер я відзначаю також одне з відгалужень думки уві сні – від хворої дитини до інституту дитячих хвороб. Притуплення у нижній частці лівої легені в усіх подробицях відповідає випадку, коли Леопольд вразив мене своєю ретельністю. Мені, крім того, спадає на думку щось на зразок метастазу, але це може стосуватися радше пацієнтки, яку мені хотілось би мати замість Ірми. Та, наскільки я можу судити, імітує туберкульоз.

Інфільтрація плечової ділянки.

Я відразу розумію, що це дається взнаки мій власний ревматизм плеча, який я відчуваю щоразу, коли вночі не можу заснути. Мене у цьому переконують також слова зі сну про те, що я теж відчуваю, так само як він. Я хочу цим сказати, що відчуваю це в своєму власному тілі. Щоправда, мене бентежить формулювання «інфільтрація плечової ділянки». Ми зазвичай говоримо «задньо-верхня інфільтрація ліворуч», що стосується стану відповідної легені й знову ж таки вказує на туберкульоз.

Попри те, що вона у сукні.

Це тільки парентеза. В інституті дитячих хвороб ми оглядаємо пацієнтів роздягненими, на відміну від манери, у якій проводиться огляд дорослих пацієнток. Про одного видатного клініциста розповідалося, що він завжди обстежував своїх пацієнтів винятково крізь одяг. Глибшого сенсу я у цьому елементі не знаходжу і, щиро кажучи, не схильний, наразі, заглиблюватися.

Доктор М. каже: «Безперечно, інфекція. Але це пусте – приєднається дизентерія,іотрута видалиться».

Спершу фраза видається мені кумедною, але я, так само як решту елементів, піддаю її аналізу й, за ретельнішого розгляду, вона має свій сенс. Оглядаючи пацієнтку, я знайшов у неї локальний дифтерит. Я пам’ятаю дискусії щодо дифтериту і дифтерії під час хвороби моєї дочки. Дифтерія – це загальна інфекція, що розвивається з локального дифтериту. Про таку загальну інфекцію говорить Леопольд, відзначаючи притуплення перкуторного звуку, що свідчить про метастатичне вогнище. Мені здається, однак, дифтерія не дає таких метастазів. Мені це нагадує радше піємію.

«Але це пусте». Це слова розради. На мою думку, вони мають такий сенс: попередній уривок сну показує, що болі у пацієнтки від серйозного органічного захворювання. Мені видається, я хочу зняти з себе відповідальність за її стан. Психічний метод лікування не винен у прогресування дифтерії. Мені, водночас, ніяково, що я приписую Ірмі таке тяжке захворювання, щоб виправдати себе. Це жорстоко. Звідси моя потреба переконатися, що все владнається, і я доволі вдало вкладаю слова розради в уста доктора М. Але тут я ніби ставлю себе вище за сон, що вимагає окремого пояснення.

І зрештою, чому слова розради такі безглузді?

Дизентерія. За давнім теоретичним уявленням, хвороботворні речовини можуть виділятися через кишківник. Чи не хочу я посміятися зі схильності доктора М. до натягнутих роз’яснень і несподіваних патогенетичних теорій? Втім, з приводу дизентерії я пригадую також інше. Кілька місяців тому я консультував молодика з дивними порушеннями випорожнення, що інші лікарі визначали як випадок «анемії з ослабленим харчуванням». Я встановив істеричне походження захворювання, але, не бажаючи піддавати пацієнта психотерапії, рекомендував йому морську подорож. Кілька днів тому я отримав від нього розпачливий лист з Єгипту: у пацієнта сталося там загострення, і лікар діагностував у нього дизентерію. І хоч я був переконаний, що такий діагноз є лише помилкою недосвідченого колеги, який плутає істерію з серйозним органічним захворюванням, я не зміг утриматися від докорів сумління, припускаючи, що органічне захворювання справді могло ускладнити перебіг істерії. Поза тим, слово «дизентерія» схоже на термін «дифтерія», який у сні навпростець не згадується.

Так, напевне, я хочу посміятися з доктора М. отим його втішним прогнозом, «приєднається дизентерія» тощо. Я пригадую, кілька років тому він сам розповідав мені аналогічну історію про одного колегу. Той запросив його на консультацію до важко хворої. Доктор М. змушений був звернути увагу оптимістично налаштованого колеги на наявність альбуміну у сечі пацієнтки. Той, не надто переймаючись, відказав: «Це пусте, колего, альбумін виведеться». Поза сумнівом, у цій частині сну міститься насмішка з колеги, який не знається на істерії. Ніби на підтвердження, виникає думка: а чи знає доктор М., що симптоми у його пацієнтки, подруги Ірми, які наводять на думку про туберкульоз, насправді викликані істерією? Упізнав він істерію чи проґавив?

Чим мотивоване уві сні моє зневажливе ставлення до колеги? Все дуже просто – доктор М. так само не згоден з моїм психоаналітичним «розв’язанням» щодо Ірми, як вона сама. Таким чином, уві сні я помстився обом: Ірмі – словами «Якщо у тебе досі болі, ти сама в цьому винна», а доктору М. – вклавши у його уста вкрай абсурдні слова розради.

Ми відразу розуміємо, звідки інфекція.

Це негайне зрозуміння доволі дивне. Адже ми щойно нічого ще не знали – на інфекцію вперше вказує Леопольд.

Коли Ірма зле почувалася, мій друг Отто зробив їй ін’єкцію. Отто справді розповідав, що під час гостини у родині Ірми його несподівано покликали до сусідів, і він зробив там ін’єкцію одній пані, котра раптово почулася зле. Ін’єкція нагадує мені мого нещасного друга, який отруївся кокаїном. Я призначив йому цей засіб для внутрішнього вживання, від морфінної залежності, а він став робити собі ін’єкції.

Пропіл… пропілен… пропіленова кислота…

Яким чином я прийшов до цього? Того вечора, ще до написання історії хвороби і сну, моя дружина відкоркувала пляшку лікеру, зі словом «ананас» ^[92] на етикетці. Лікер подарував нам колега Отто; у нього звичка робити подарунки з будь-якого приводу. Сподіваюся, він колись одружиться і жінка відучить його від цієї звички ^[93]. Лікер так відгонив сивухою, що я відмовився навіть покуштувати його. Дружина хотіла віддати пляшку прислузі, але я виявив більше гуманізму й заборонив, заявивши, що слугам теж не варто труїтися. Запах сивушних олій (аміл…) либонь викликав у мене спогад про низку сполук: пропіл… метил… тощо. Сон зробив заміну – мені снився пропіл після того, як я чув запах амілу, але такі заміни допустимі навіть в органічній хімії.

Триметиламін. Я чітко бачив перед собою хімічну формулу цієї речовини, що свідчить про чималі зусилля моєї пам’яті уві сні. Формула була надрукована жирним шрифтом, ніби виділяючи у контексті щось особливо важливе. На що саме мав звернути мою увагу триметиламін? На розмову з іншим моїм другом, який пильно стежив за моєю роботою упродовж останніх років ^[94]. Він поділився тоді зі мною своїми дослідженнями у царині хімії статевих процесів, а зокрема назвав триметиламін як один з продуктів статевого метаболізму. Таким чином, ця речовина приводить мене до ідеї сексуальності – чинника, якому я надаю найбільшого значення у виникненні нервових розладів. Моя пацієнтка Ірма – вдова; якби я намагався виправдати неуспіх свого лікування у її випадку, мені було б найдоцільніше послатися на обставину вдовування молодої жінки, якому б охоче поклали край її друзі. Як дивно, подумалось мені, сон поєднав обставини: інша особа, яку я мав уві сні за пацієнтку замість Ірми, теж молода вдова.

Я починаю здогадуватися, чому так ясно бачив уві сні формулу триметиламіну. Цей термін не тільки вказує на фактор сексуальності, але також нагадує мені про особу, схвалення якої особливо багато важить для мене, коли почуваюся ізольованим у своїх поглядах. Звісно, постать колеги, що відіграв у моєму житті настільки вагому роль, має знову десь виринути у дальшому плині сну. Атож, він є фахівцем з ринології, тож має спеціальні знання про ніс і, зокрема, привертав увагу до дивного зв’язку носових раковин з жіночими статевими органами (три дивних нарости у горлі Ірми). Я консультував у нього Ірму, щоб уточнити, чи її болі у шлунку не пов’язані з захворюванням носоглотки. Сам він, як на те, страждає на гнійне запалення носових пазух, з приводу чого я занепокоєний, і, ймовірно, на це нагноєння натякає метастаз уві сні.

Такі ін’єкції робити легковажно. Я докоряю у легковажності безпосередньо своєму другові Отто. Мені видається, щось подібне я подумав того дня, коли Отто словами і поглядом висловив свою незгоду зі мною. Я подумав щось на кшталт: як легко він підпадає впливові, який квапливий у судженнях. Поза тим, докір в легковажності знову повертає мене думками до померлого друга, який зробив собі ін’єкцію кокаїну. Як уже згадувано, призначаючи йому цей засіб, я не мав на увазі ін’єкції. Докоряючи Отто за легковажне поводження з хімічною речовиною, я знову торкаюся історії з нещасною Матильдою, яка могла б зробити мені такий самий докір. Я намагаюся тут підтвердити свою сумлінність, але водночас отримую протилежне.

Також, імовірно, шприц не був чистим. Іще один докір другові Отто має вже інше походження. Напередодні я випадково зустрів сина 82-річної жінки, якій я двічі на день робив ін’єкції морфію. На той час вона перебувала за містом, і її син повідомив мені, що у матері запалення вени. Я одразу злякався, що виною може бути брудний шприц. Я пишався тим, що впродовж двох років мої ін’єкції не викликали жодного ускладнення – я постійно дбаю, щоб шприц був чистий. Запалення вени знову повертає мене думками до дружини, яка під час чергової вагітності страждала на тромбофлебіт. У моїй пам’яті спливають три ситуації – з моєю дружиною, з Ірмою і з небіжчицею Матильдою – тотожність обставин у яких, як видається, дозволила мені уві сні заміняти ці три особи одна одною.

Я завершив тлумачення сну ^[95]. Виконуючи цю роботу, мені не так просто було гамувати всю масу думок, на які наводило мене порівняння змісту сну з тим, що за цим змістом ховалося. Водночас, мені відкрився «смисл» сну. Я усвідомив свій замір, здійснений уві сні, і який, напевне, мав мотивувати повстання саме такого сну. Сон здійснив кілька жадань, які викликали у мене події попереднього вечора (отримані від Отто новини і написання історії хвороби). Висновок сну показував, що не я винен у триванні болів у Ірми, а радше – Отто. Зрештою, Отто розсердив мене своїм зауваженням щодо недостатнього лікування Ірми. Сон поквитався з Отто, перенісши відповідальність за стан Ірми на нього. Мене сон звільнив від цієї відповідальності, визначивши геть інші чинники (відразу цілу низку). Сон представив саме таке становище, якого я бажав би. Таким чином, зміст його є здійсненням бажання, а бажання є його мотивом.

Це кидається в очі. З іншого боку, з точки зору здійснення бажань, мені зробилися зрозумілими деякі подробиці сну. Я поквитався з Отто не тільки за його опозиції моєму методу лікування, приписуючи йому самому необережність (ін’єкцію), але також – за поганий лікер, що відгонив сивухою: у моєму сні обидва докори об’єдналися в один образ – ін’єкцію препаратом пропілу. Мене це не вдовольнило і мщуся далі, протиставляючи йому надійнішого конкурента. Я ніби хочу цим сказати: він мені імпонує більше за тебе. Однак не самий тільки Отто зазнає від моєї досади. Я мщуся також своїй неслухняній пацієнтці, міняючи її на більш розсудливу і згідливу. Я не прощаю докторові М. його зауважень, а у доволі прозорій формі виставляю його невігласом у предметі суперечки («приєднається дизентерія» тощо). Мені навіть здається, я від нього апелюю до когось більш обізнаного (до свого друга, що поінформував мене про триметиламін), так само як від Ірми звертаюся до її подруги, а від Отто – до Леопольда. «Заберіть від мене цих осіб, замініть їх трьома іншими, на мій вибір, тоді я звільнюся від незаслужених закидів». Безпідставність тих закидів у сні представлена дуже виразно. Я не відповідальний за болі Ірми, бо вона сама винна у неприйнятті мого «розв’язання». Її захворювання поза моєю компетенцією, бо воно органічного походження і не підлягає лікуванню психотерапією. Болі Ірми цілком переконливо пояснюються її вдівством (триметиламін), а цю обставину я змінити не можу. Болі викликані необережною ін’єкцією – Отто впорснув їй речовину, якої я ніколи не застосовував. Болі у Ірми через ін’єкцію брудним шприцом – точнісінько, як запалення вен у моєї літньої пацієнтки. Я помічаю, однак, що пояснення болів у Ірми, збігаючись у виправданні мене, не тримаються купи між собою, ба, скоріше виключають одне одного. Вся ця плутанина – бо нічим іншим моє сновидіння не є – жваво нагадує мені виправдання чоловіка, якого сусід звинувачує в тому, що він зіпсував позичений казан. По-перше, він повернув казан цілісіньким; по-друге, казан уже був дірявим, коли він його взяв, а по-третє, він взагалі не брав у сусіда жодного казана. Що ж, тим ліпше: якщо бодай один з цих аргументів виявиться справедливим, чоловік має бути виправданим.

У сні присутні були також інші елементи, не пов’язані аж так наочно з моїм виправданням щодо непричетності до стану Ірми: захворювання моєї дочки та її тезки, іншої пацієнтки; шкідлива дія кокаїну; захворювання мого пацієнта, який подорожує Єгиптом; занепокоєння станом здоров’я дружини, брата, доктора М., мого власного, а також – друга з гнійним запаленням носових пазух. Проте, якщо зібрати всі ці елементи разом, їх можна класифікувати як єдину групу за визначенням «турбота про здоров’я – своє власне і чуже; лікарська сумлінність». Мені пригадується неясне неприємне відчуття, якого я зазнав, коли Отто повідомив мені про стан здоров’я Ірми. Низка думок, що відіграли свою роль уві сні, дає мені змогу ретроспективно висловити це швидкоплинне відчуття. Він ніби сказав мені: «Ти недостатньо серйозно ставишся до своїх лікарських обов’язків, ти недостатньо сумлінний, ти не виконуєш своїх обіцянок». Далі я скористався зі згаданих думок, щоб довести, наскільки я сумлінний і наскільки я дбаю про здоров’я своєї родини, друзів і пацієнтів. Цікаво, що серед цих думок трапилися також неприємні спогади, що свідчили б радше про справедливість докорів Отто, ніж на користь моїх виправдань. Матеріал, як такий, видається неупередженим, але чітко простежується зв’язок цієї маси думок, на яку спирається сновидіння, з більш вузькою його темою, яка випливає з бажання виправдатися щодо захворювання Ірми.

Я не претендую на те, що цілковито розкрив смисл цього сновидіння, або що його тлумачення позбавлене слабких місць.

Я міг би провадити далі цей аналіз і пояснити ще чимало різних подробиць. Я знаю, з яких відправних точок можна потягти ланцюжки асоціацій; однак мені перешкоджають це зробити чимало міркувань, які неминуче виникають у випадку аналізу свого власного сну. Тому, хто хотів би дорікнути мені за брак відкритості, я рекомендував би випробувати себе самого у нічим не обмеженій відвертості. Я ж задовольнюся на разі здобутим висновком: застосування розробленого мною методу тлумачення снів показує, що сни справді мають сенс і у жодному разі не є виявом ослаблення мозкової діяльності, як стверджують різні автори. По завершенні тлумачення ми усвідомлюємо, що сон є здійсненням жадання.